Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1030

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

192

Посланнє сьв. Ап. Павла до Филипян 1. 2.


192 П0СЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА

побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусї, і однією душею боретесь за віру евангелську,

 28. і не жахаючись нї в чому відпротивників; се їм явний знак погибелі*, а вам спасення, і воно від Бога.

 29. Бо вам дано, що до Христа, нетільки в Него вірувати, та задля Него й страждати,

 30. маючи ту ж боротьбу, яку в мені виділи, і тепер чуєте про мене.

Голова 2.

Коли ж оце (є) утїшенне в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосерде,

 2. то сповніть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.

 3. Нічого (не роблячи) перекоромабо з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.

 4. Не про своє кожен, а також продругого (справи) кожен дбайте.

 5. Так бо нехай думавть ся у вас, які в Христї Ісусї,

 6. котрий, бувши в образї Божому,не вважав хижацтвом бути рівним Богу;

 7. тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,

 8. і здававшись видом, яко чоловік,принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ,ж хрестної.

 9. Тимже і Бог Його високо вовнїс,і дав Йому імя, більше всякого імени,

 10. щоб в імя Ісусове приклонилосьусяке коліно, що на небі, і на землі, і під землею,

 11. і щоб усякий язик визнавав, щоГосподь Ісус Христос у славу Бога Отця.

 12. Тимже, любі мої, яко ж завсїдислухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасенне дбайте.

 13. Бог бо се робить у вас, щоб і

ПАВЛА ДО ФЇЇЛИПЯН 1. 2.

хотіти (вам) і робити по і Його ) вподобі.

 14. Усе робіть без нарекання і розбирання,

 15. щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви еияєте як сьвітила в сьвітї,

 16. держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював.

 17. Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим радуюсь і веселюсь із усїма вами.

 18. Тим же самим і ви радуйтесь івеселїть ся зо мною.

 19. Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.

 20. Нїкого бо не маю рівного (йому ідушею, щоб (так) щиро дбав про вас.

 21. Усї бо свого шукають, а не ІеуеХристового.

 22. Ви ж досьвід його знаєте; тил.що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовісті*.

 23. Сього ж оце надіюсь послати зарав, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.

 24. Маю ж надію в Господї, що й самскоро прийду.

 25. Вважав же я потрібним послатидо вас ЄпаФродита, брата й товариша мого в праці і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.

 26. Яко ж бо жадав (бачити) веїівас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.

 27. Бо й невдужав мало що не досмерти, та Бог помилував його: не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.

 28. Оце ж скоріщ послав я його, щобви, побачивши його знов, врадїли, та й я меньше мав смутку.

 29. Прийміть же оце його в Господіз усякими радощами, і таких держіть у повазї,

 30. тим що він 8а діло Христове бувблизько смерти, не дбаючи про СВО€ життє, аби сповнити недостаток служення вашого мені.