Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1047

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

209

Посланнє сьв. Ап. Павла до Филимона 1.


ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ФИЛИМОНА 1.


 11. 8наючи, що такий розвертається і грішить, осудивши сам себе.

 12. Як пришлю Артема до тебе абоТихика, постарайсь прийти до мене в Никополь: там бо надумавсь я зазимувати.

 13. Зину законника та Аполоса старанно випровадь, щоб нї в чому не мали недостатку.

 14. Нехай і наші вчять ся пильнувати добрих дїл для конечних потріб, вони не на користь і щоб не були без овощу.

 15. Витають тебе усї, що зо мною.рез Ісуса Христа, Спасителя нашо

 7. щоб оправдивпшсь благодаттю Його, вробились ми наслїдниками по надїї життя вічнього.

 8. Вірне слово, і хочу, щоб про се тивпевняв, щоб которі увірували в Бога, старались пильнувати добрих дїл. Добре воно і користне людям.

 9. Дурного ж змагання, та родоводів, та спорів, та сварок про закон цурай ся, бо марні.

 10. Єретика чоловіка після первогоі другого напомину, покинь, Витай тих, хто любить нас у вірі. Благодать в усїма вами. Амінь. До Тита, критяяської церкви первого рукоположеного єпископа, писано з Никоподя Македонського.

ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА


ДО ФИЛИМОНА.


Голова 1.

Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові,

 2. та любій Апфиї, та Архипові, товаришові воїну нашому і домашній твоїй церкві:

 3. Благодать вам і мир од Бога Отцянашого і Господа Ісуса Христа.

 4. Дякую Богу моєму всякого часу,згадуючи тебе в молитвах моїх,

 5. чуючи про любов твою та віру,що маєш до Господа Ісуса і до всїх еьвятих,

 6. щоб спільність віри твоєї буладїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас е через Христа Ісуса.

 7. Велику бо маємо радість і утіхуз любови твоєї, бо серця еьвятих дізнали одради через тебе, брате.

 8. Тим, хоч велику сьміливость маюв Христї, наказувати тобі, що треба,

 9. та ради любови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа;

 10. благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, 0нисима,

 11. колись тобі непотрібного, теперже тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав,

 12. ти ж його, чи то серце моє, прийми.

 13. Хотїв був я при собі держатийого, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя;

 14. та без твоєї волї не хотїв я нічого зробити, щоб не мов по неволї добро твоє було, а по волї.

 15. Бо може тому розлучивсь на час,щоб на віки прийняв єси його,

 16. вже не яко слугу, а вище слуги,яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тїлу, і в Господі.

 17. Коли ж маєш мене за спільника,прийми його, як мене.

 18. Коли ж чим обидив тебе, або(чим) винуватий, на менї те полічи.

 19. Я, Павел, написав рукою моєю:я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив.

 20. Так, брате, нехай маю потіху зтебе в Господі; ввесели серце моє в Господі.

 21. Надіявшись на слухняність твою,написав я тобі, знаючи, що і більш, ніж говорю, зробиш.