210
Посланнє сьв. Ап. Павла до Жидів 1. 2.
неволї моєї в Христї Ісусї, Марко, Аристарх, Димас, Лука, помічники мої.
24. Благодать Господа нашого ІсуеаХриста 8 духом вашим. Амінь,
22. Разом же наготов мені і господу; надіюсь бо, що молитвами вашими буду дарований вам.
23. Витають тебе ЄпаФрас, товариш,До Фидимона писано 8 Риму через Онисима, слугу.
Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,
2. в останні сї днї глаголав до насчерез Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.
3. Сей, будучи сяевом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, вробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правиці величчя на вишинах,
4. Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.
5. Кому бо рече коли з ангелів: Синмій єси Ти, яосьогоднї родив Тебе? і внов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином ?
6. Коли ж знов уводить Перворідняу вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.
7. І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломе огня слугами своїми.
8. Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти — палиця царювання Твого.
9. Полюбив єси правду, і зненавидівбеззаконне; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.
10. І (знов): У почині Ти, Господи,землю оснував єси, і небеса — діло рук Твоїх.
11. Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всі, як шати зветшають,
12. і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий вси, і літа Твої не скінчать ся.
13. Кому ж із ангелів сказав коли:Сиди по правиці* в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?
14. Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннв про тш. що хочуть наслідувати спасенне?
Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.
2. Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,
3. то як нам утекти, що недбали протаке велике спасенне? котре, почавши проповідувати ся черев Господа, від тих що чули, нам стверджене,
4. як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.
5. Не ангелам бо покорив вселеннугрядущу, про котру глаголемо;
6. засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памя таєш його, або син чоловічий, що оі* відуєш його ?
7. Умалив єси його малим чим оіангелів; славою і честю вінчав от його, і поставив вси його над дїдахл рук Твоїх;
8. все покорив єси під ноги його. Авпокоривши йому все, нічого не зоставив невпокореним йому. Тепер же ще не бачимо, щоб усе було йому впокорене,
9. а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смертя увінчаного славою й честю, щоб біігодаттю Божою за всїх пожив смертя.
10. Подобало бо Тому, про кого всеі ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.
