Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1051

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

213

Посланнє сьв. Ап. Павла до Жидів 6. 7.


ІІ0СЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЖИДІВ 6. 7. 213


 8. а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленне.

 9. Ми ж надіємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.

 10. Не єсть бо Бог неправеден, щобзабути діло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.

 11. Бажаємо ж, щоб кожен з васявляв таке саме старанне про тверду надїю аж до кінця,

 12. щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслідують обітниці вірою і довготерпіннем.

 13. Обітуючи бо Аврааму Бог, якож бо нікого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,

 14. глаголючи: „Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе.“

 15. І так,, бувши довготерпилив, одержав обітницю.

 16. Люде бо більшим кленуть ся, івсякої суперечки між ними конець на ствердженнє, — клятьба.

 17. У тому ж, хотівши Бог більшепоказати наслїдникам обітниці незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,

 18. щоб двома речами незмінними(в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,

 19. котру маємо, яко якор душі,тверду і певну, і входить вона у саму середину ва завісою,

 20. куди предтеча про нас увійшовІсус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.

Голова 7.

Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він 8 побоїща царів, і благословив його;

 2. котрому й десятину 8 усього відділив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),

 3. без батька, без матери, без родоводу, нї почину днів, нї конця життя немаючи, уподоблений же Сину Божому, пробуває священиком вічно.

 4. Дивіте ся ж, який великий той,кому і десятину дав Авраам патриярх І8 вибраного.

 5. Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по вакону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.

 6. Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.

 7. Без усякого ж перечення меншевід більшого благословляєть ся.

 8. І тут беруть десятини люде, щомруть, а там — той, про кого сьвідчить ся, що він живе.

 9. І, щоб так сказати, черев Авраама В8ята десятина і з Левія, що бере десятини.

 10. Ще бо в череслах отецьких був,як зустрів його Мелхиседек.

 11. Коли ж вверщеннє було черевЛевійське сьвященство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому ввати ся?

 12. Коли бо переміняєть ся сьвященство, мусить конче і переміна 8акону бути.

 13. Про Кого бо се говорить ся, з иншого коліна був, з котрого ніхто не приступав до жертівнї.

 14. Явно бо, що з коліна Юдовоговийшов Господь наш, а про се коліно Мойсей об сьвященстві нічого не сказав.

 15. 1 більше ще явно, що по подобиюМелхиседековому встає инший сьвященик,

 16. котрий не по вакону заповіді тілесної постав, а по силі життя незотлїнного.

 17. Сьвідкує бо: „Що Ти єси сьвященик по вік по чину Мелхиседековому.а

 18. Стало ся ж вншценнє попередньої ваповідї ва її неміць і невжпточність.

 19. Нічого бо не вверпшв закон, априведене лучче впованнє, котрим наближуємось до Бога.