Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1054

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

216

Посланнє сьв. Ап. Павла до Жидів 10. 11.


216 ПОСЛАННЄ СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЖИДІВ 10. 11.

жять ся вороги Його підніжком ніг Його.

 14. Одним бо приносом 8верпшв навіки осьвячуємих.

 15. Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий;по реченому бо перше:

 16. „Се завіт, що завітувати му 8 ними після тих днїв“, глаголе Господь: „Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,

 17. і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже.а

 18. А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.

 19. Оце ж, браттє, маючи свободувходити у сьвятиню кровю Ісусовою,

 20. дорогою новою і живою, котруобновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,

 21. і Єрея великого над домом Божим,

 22. приступаймо з щирим серцем вповноті віри, окропивпш серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;

 23. держімо непохибне визнаннв надії (вірен бо Той, хто обіцяв)

 24. і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,

 25. не покидаючи громади своєї, яку деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.

 26. Бо коли ми самохіть грішимо,прийнявши розум правди, то вже не 80стаєть ся жертви 8а гріхи,

 27. а якесь страшне сподїваннє судуі огняний гнїв, що має пожерти противників.

 28. Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:

 29. Скільки ж, думаєте, гіршої мукизаслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?

 30. Знаємо Того, хто промовив: „Мені відомщеннє, я віддам, глаголе Господьа; і знов: „Господь судити ме людей своїх. “

 31. Страшно впасти в руки Бога живого.

 32. Згадайте ж перші днї, в котріви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,

 33. то на вневагу і внущаинє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.

 34. Бо і в моїх кайданах ви 80 мноюмучились, і жакуваннє маєтків ваших 8 радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вітані і луччий.

 35. Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.

 36. Терпіннє бо вам треба мати, щоб,волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.

 37. Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не вагаєть ся.

 38. „А праведний з віри жив буде:*і: „Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його.4*

 39. Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.

Голова 11.

Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, докав (певність) річей невидимих.

 2. Черев неї бо були сьвідчені старі.

 3. Вірою розуміємо, що віки сталися словом Божим, щоб 8 невидимого видиме постало.

 4. Вірою приніс Авель лучну жертвуБогу ніж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідктвав про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.

 5. Вірою бнох перенесен, щоб не бачити смерти, і „не знайдено його; бо переніс його Бога: перед перенесеннєм бо його сьвідчено, „що угодив Бо гу.“

 6. Без віри ж не можна угодити: вірувати мусить бо, хто приходять до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.

 7. Вірою, ввістку прийнявши Нойпро те, чого нїколи не видано, в стрісі (Божому) вбудовав ковчег на ся» сеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.

 8. Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре