216
Посланнє сьв. Ап. Павла до Жидів 10. 11.
жять ся вороги Його підніжком ніг Його.
14. Одним бо приносом 8верпшв навіки осьвячуємих.
15. Сьвідкує ж нам і Дух сьвятий;по реченому бо перше:
16. „Се завіт, що завітувати му 8 ними після тих днїв“, глаголе Господь: „Давши закони мої в серця їх, і в думках їх напишу їх,
17. і гріхів їх і беззаконий їх не споминати му вже.а
18. А де відпущеннє гріхів, там нема вже приносу за гріхи.
19. Оце ж, браттє, маючи свободувходити у сьвятиню кровю Ісусовою,
20. дорогою новою і живою, котруобновив нам Він завісою, се єсть тілом своїм,
21. і Єрея великого над домом Божим,
22. приступаймо з щирим серцем вповноті віри, окропивпш серця від совісти лукавої, і обмивши тїло водою чистою;
23. держімо непохибне визнаннв надії (вірен бо Той, хто обіцяв)
24. і назираймо один одного, заохочуючи до любови і добрих дїл,
25. не покидаючи громади своєї, яку деяких є звичай, а один одного піддержуючи, і стілько більше, скілько більше бачите, що наближуєть ся день.
26. Бо коли ми самохіть грішимо,прийнявши розум правди, то вже не 80стаєть ся жертви 8а гріхи,
27. а якесь страшне сподїваннє судуі огняний гнїв, що має пожерти противників.
28. Хто відцурав ся закону Мойсейового, при двох або трьох сьвідках, смерть йому без милосердя:
29. Скільки ж, думаєте, гіршої мукизаслужить, хто Сина Божого потоптав і кров завіту, котрою осьвятив ся, вважав за звичайну, і Духа благодати зневажив?
30. Знаємо Того, хто промовив: „Мені відомщеннє, я віддам, глаголе Господьа; і знов: „Господь судити ме людей своїх. “
31. Страшно впасти в руки Бога живого.
32. Згадайте ж перші днї, в котріви, просьвітившись, перенесли велику боротьбу терпіння,
33. то на вневагу і внущаинє виставлювані, то буваючи спільниками тих, що так жили.
34. Бо і в моїх кайданах ви 80 мноюмучились, і жакуваннє маєтків ваших 8 радістю приймали, відаючи, що маєте собі маєток на небесах вітані і луччий.
35. Не кидайте ж сьміливости вашої, котра має нагороду велику.
36. Терпіннє бо вам треба мати, щоб,волю Божу вчинивши, прийняли обітуваннє.
37. Вже бо незабаром ось, ось Грядущий прийде, і не вагаєть ся.
38. „А праведний з віри жив буде:*і: „Коли хто малодушен, не вподобав душа моя його.4*
39. Ми ж не малодушні (собі) на погибель, а віруючі на спасеннє душі.
Віра ж єсть підстава того, на що вповаємо, докав (певність) річей невидимих.
2. Черев неї бо були сьвідчені старі.
3. Вірою розуміємо, що віки сталися словом Божим, щоб 8 невидимого видиме постало.
4. Вірою приніс Авель лучну жертвуБогу ніж Каїн, через котру сьвідчено (йому), що він праведний, як сьвідктвав про дари його Бог; нею він, і вмерши, ще говорить.
5. Вірою бнох перенесен, щоб не бачити смерти, і „не знайдено його; бо переніс його Бога: перед перенесеннєм бо його сьвідчено, „що угодив Бо гу.“
6. Без віри ж не можна угодити: вірувати мусить бо, хто приходять до Бога, що Він єсть, і хто Його шукає, тих нагороджує.
7. Вірою, ввістку прийнявши Нойпро те, чого нїколи не видано, в стрісі (Божому) вбудовав ковчег на ся» сеннє дому свого; котрим осудив сьвіт, і став ся наслїдником праведности, по вірі.
8. Вірою, покликаний Авраам, послухав, щоб вийти на те місце, котре
