Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1055

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

217

Посланнє сьв. Ап. Павла до Жидів 11. 12.


П0СЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА ПАВЛА ДО ЖИДІВ 11. 12.

мав прийняти в наслїддв, і вийшов, не внаючи, куди йде.

 9. Вірою оселивсь у вемлї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, в Ісааком і Яковом, спільними наслїдншсами того ж обітування.

 10. Дожидав бо города, що мав основини, котрого будівничий і творець Бог.

 11. Вірою і сама Сарра прийняла силу на вачатте насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.

 12. Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як ворі небесні і як піску край моря бевлїч.

 13. По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на вемлї.

 14. Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.

 15. І справдї, коли б ту памятали, вякої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.

 16. Нині ж луччої бажають, се єстьнебесної; тим і не соромить ся їх Бог, навивати ся Богом їх: наготовив бо їм город.

 17. Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); вдинородного принїс, прийнявши обітницю,

 18. про котрого було глаголано: „Щов Ісааку назветь ся тобі насїннв,а

 19. подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення).

 20. Вірою в грядуще благословивІсаак Якова та Ісава.

 21. Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і „склонивсь на верх жевла свого“.

 22. Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих вгадав, а про кости свої ваповів.

 23. Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не влякались повеління царського.

 24. Вірою Мойсей, бувши великим,відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,

 25. а лучче вволив страдати в людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,

 26. більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду.

 27. Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.

 28. Вірою вробив пасху і пролиттвкрови, щоб губитель первороджених не ваймав їх.

 29. Вірою перейшли вони Червонеморе, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.

 30. Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин.

 31. Вірою Раава блудниця не згинула в невірними, прийнявши підглядників з миром.

 32. І що менї ще кавати? не станебо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,

 33. котрі вірою побивали царства,робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,

 34. гасили силу огняну, втікали відгострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземців;

 35. жінки приймали мертвих своїх8 воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши вбавлення, щоб лучче воскресеннв одержати;

 36. другі ж наруги та ран дівнали,та ще й кайдан і темниці;

 37. каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,

 38. (котрих не був достоєн сьвіт,) попустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:

 39. І всї цї, одержавши сьвідченневірою, не прийняли обітування,

 40. тим що Бог лучче щось про наспровидів, щоб не бе8 нас осягли звершеннє.

Голова 12.

Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з б«*