217
Посланнє сьв. Ап. Павла до Жидів 11. 12.
мав прийняти в наслїддв, і вийшов, не внаючи, куди йде.
9. Вірою оселивсь у вемлї обітуваній, яко чужій, живучи в наметах, в Ісааком і Яковом, спільними наслїдншсами того ж обітування.
10. Дожидав бо города, що мав основини, котрого будівничий і творець Бог.
11. Вірою і сама Сарра прийняла силу на вачатте насїння і мимо пори віку вродила, тим що вірним уважала Того, хто обітував.
12. Тим же і від одного, та ще помертвілого, народилось множество, як ворі небесні і як піску край моря бевлїч.
13. По вірі померли ті всї, не прийнявши обітниць, а оддалеки видївши їх, і вірували, і витали, і визнавали, що вони чуженицї і захожі на вемлї.
14. Бо которі таке говорять, виявляють, що отчини шукають.
15. І справдї, коли б ту памятали, вякої вийшли, мали б вони нагоду вернутись.
16. Нині ж луччої бажають, се єстьнебесної; тим і не соромить ся їх Бог, навивати ся Богом їх: наготовив бо їм город.
17. Вірою привів Авраам, спокушуваний, Ісаака (на жертву); вдинородного принїс, прийнявши обітницю,
18. про котрого було глаголано: „Щов Ісааку назветь ся тобі насїннв,а
19. подумавши, що і з мертвих силен Бог воскресити; тим і прийняв його в образї (воскресення).
20. Вірою в грядуще благословивІсаак Якова та Ісава.
21. Вірою Яков, умираючи, благословив кожного сина Йосифого і „склонивсь на верх жевла свого“.
22. Вірою Йосиф, умираючи, про виход синів Ізраїлевих вгадав, а про кости свої ваповів.
23. Вірою Мойсей, народившись, хований був три місяцї від батьків своїх, коли видїли вони, що дитина гарна, і не влякались повеління царського.
24. Вірою Мойсей, бувши великим,відрік ся звати ся сином дочки Фараонової,
25. а лучче вволив страдати в людьми Божими, нїж дізнавати дочасної розкоші гріха,
26. більшим багацтвом над Єгипецькі скарби вважаючи наругу Христову; озиравсь бо на нагороду.
27. Вірою покинув Єгипет, не боячись гнїва царевого; устояв бо, яко такий, що Невидомого видить.
28. Вірою вробив пасху і пролиттвкрови, щоб губитель первороджених не ваймав їх.
29. Вірою перейшли вони Червонеморе, як по суходолу; що спробувавши Єгиптяне, потопились.
30. Вірою стїни Єрихонські попадали, після семидневних обходин.
31. Вірою Раава блудниця не згинула в невірними, прийнявши підглядників з миром.
32. І що менї ще кавати? не станебо менї часу оповідати про Гедеона, та Варака, та Самсона, та Єтая, та про Давида і Самуїла, та про пророків,
33. котрі вірою побивали царства,робили правду, одержували обітування, загороджували пащі левам,
34. гасили силу огняну, втікали відгострого меча, робились потужними від немочи, бували міцні в бою, обертали в ростїч полки чужоземців;
35. жінки приймали мертвих своїх8 воскресення; инші ж побиті бували, не прийнявши вбавлення, щоб лучче воскресеннв одержати;
36. другі ж наруги та ран дівнали,та ще й кайдан і темниці;
37. каміннєм побиті бували, розпилювані, допитувані, смертю від меча вмирали, тинялись в овечих та козиних шкурах, бідуючи, горюючи, мучені,
38. (котрих не був достоєн сьвіт,) попустинях скитались та по горах та по вертепах і проваллях земних:
39. І всї цї, одержавши сьвідченневірою, не прийняли обітування,
40. тим що Бог лучче щось про наспровидів, щоб не бе8 нас осягли звершеннє.
Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з б«*
