219
Соборне Посланнє сьв. Ап. Якова 1.
5. Не сріблолюбиві обичаєм, довольні тим, що єсть. Сам бо рече: „Не оставлю тебе, анї покину тебе.“
6. Так що сьміло можемо сказати:„Господь моя поміч; не бояти мусь: що в д іє мені чоловік ?а
7. Поминайте наставників ваших,що глаголали вам слово Боже; і позираючи на конець їх життя, послїдуйте вірі їх.
8. Ісус Христос учора і сьогодні, тойже самий і на віки.
9. У всякі чужі науки не вдавайтесь.Добре бо благодаттю покріпляти серця, а не їжами, 8 котрих не мали корнети ті, що пішли за ними.
10. Маємо жертівню, з котрої не мають права їсти, хто служить скинї.
11. Которих бо животних кров уносить в сьвятиню архиврей за гріхи, тих мясо палить ся осторонь стану.
12. Тим і Ісус, щоб осьвятити людейсвоєю кровю, осторонь воріт пострадав.
13. Тим же оце вийдімо до Нього осторонь стану, дізнаючи наруги Його.
14. Не маємо бо тут сталого города,а того, що буде, шукаємо.
15. Тим оце через Нього приносьможертву хвалення без перестанку Богу, се єсть „овощ уста, що визнають шя Його.
16. Благотворення ж і подїльчивости не забувайте; такими бо жертвами вельми догоджують Богу.
17. Слухайте наставників ваших ікоріть ся (їм); вони бо пильнують душ ваших, яко мають перелік оддати; щоб з радістю се робили, а не зітхаючи; не користь бо вам се.
18. Моліте ся за нас: уповаємо бо,що добру совість маємо, у всьому хотячи добре жити.
19. Найбільше ж благаю се чинити,що б скоро вернено мене вам.
20. Бог же впокою, що підняв 8 мертвих великого Пастиря вівцям через кров вавіту вічнього, Господа нашого Ісуса Христа,
21. нехай звершить вас у всякомудоброму дїлї, щоб чинили волю Його, роблячи в вас любе перед Ним, через Ісуса Христа, котрому слава до віку вічнього. Амінь.
22. Благаю ж вас, браттє, приймітесе слово напомину: бо коротко написав вам.
23. Знайте, що брата нашого Тимотея випущено, з котрим, коли скоро ийде, побачу вас.
4. Витайте всїх наставників вашихі всіх сьвятих. Витають вас ті, що з Італиї.
25. Благодать з уеїма вами. Амінь.До Жидів писано з Італиї через Тимотея.
Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що ровсіяні: Витайте.
2. Усяку радість майте, браттє моє,коли впадаєте в рівні спокуси,
3. знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;
4. терпіннє ж нехай має звершенедїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.
5. Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всім щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.
6. Нехай же просить вірою, нічогоне сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбивав.
7. Нехай бо не думав такий чоловік,що прийме що від Бога.
8. Чоловік двоєдушний не статечнийу всїх дорогах своїх.
9. Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,
10. а багатий смиреннєм своїм; бовін, як травяний цьвіт, перейде.
11. Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.
