220
Соборне Посланнє сьв. Ап. Якова 1. 2.
12. Блажен чоловік, що витерпитьспокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.
13. Нїхто ж у спокусі нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушувть ся лихим, і не спокутує сам нікого.
14. Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.
15. Потім похоть, зачавши, роджаєгріх, гріх же зроблений роджає смерть.
16. Не ваблуджуйтесь, браттє моєлюбе.
17. Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.
18. Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.
19. Тим же, браттє моє любе, нехайбуде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.
20. Гнїв бо чоловіка правди Божоїне чинить.
21. Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.
22. Будьте ж чинителями слова, ане тілько слухателями, обманюючи себе самих.
23. Бо, коли хто слухатель слова, ане чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.
24. Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.
25. Хто ж дивить ся в звершенийзакон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм. * 26. Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.
27. Ото бо віра чиста і неопоганенаперед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.
Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого.
2. Коли бо ввійшов у громаду вашучоловік 8 вологим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі,
3. і ви споглянете на того, що носитьосяйну одежу, і скажете йому: Ти сідай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сїдай отут на підніжку моїм,
4. то чи не пересуджуєте між собоюі не станетесь суддями з ледачими думками?
5. Слухайте, браттє моє любе: хибане вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?
6. Ви ж зневажили вбогого. Хибане багаті підневолюють вас, і не вони тягнуть вас на судища?
7. Хиба не вони вневажають добреімя, яким вас названо?
8. Коли ж оце звершуєте вакон царський по писанню: „Ліоби ближнього свого, як себе самого*, добре чините;
9. коли ж на лиця дивитесь, то гріхробите, докорені законом, як переступники.
10. Кожний бо, хто увесь закон заховає, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.
11. Хто бо сказав: „Не чини перелюбу,а Той сказав і: „Не вбивав.* Коли ж не зробиш перелюбу, а вбеш, став ся єси переступником закону.
12. Так говоріте і так творіте/ якотакі, що ваконом свободним судити метесь.
13. Суд бо без милосердя тому, хтоне зробив милости, і вихвадяєггь ся милосерде суду (понад суд).
14. Яка користь, браттє моє. колихто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?
15. Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденної страви,
16. а 8 вас хто скаже їм: Ідіть з миром, грійтесь і годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тїла; яка (з того) користь?
