Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/1058

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

220

Соборне Посланнє сьв. Ап. Якова 1. 2.


СОБОРНЕ ПОСЛАНН6 СЬВ. АПОСТОЛА ЯКОВА 1. 2.


 12. Блажен чоловік, що витерпитьспокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

 13. Нїхто ж у спокусі нехай не каже: Що Бог мене спокутує; Бог бо не спокушувть ся лихим, і не спокутує сам нікого.

 14. Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

 15. Потім похоть, зачавши, роджаєгріх, гріх же зроблений роджає смерть.

 16. Не ваблуджуйтесь, браттє моєлюбе.

 17. Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

 18. Схотів бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

 19. Тим же, браттє моє любе, нехайбуде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

 20. Гнїв бо чоловіка правди Божоїне чинить.

 21. Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

 22. Будьте ж чинителями слова, ане тілько слухателями, обманюючи себе самих.

 23. Бо, коли хто слухатель слова, ане чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

 24. Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

 25. Хто ж дивить ся в звершенийзакон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм. * 26. Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

 27. Ото бо віра чиста і неопоганенаперед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.

Голова 2.

Браттє моє, не на лиця вважаючи, майте віру Господа нашого Ісуса Христа прославленого.

 2. Коли бо ввійшов у громаду вашучоловік 8 вологим перснем, в одежі осяйній, ввійшов же й вбогий в мізерній одежі,

 3. і ви споглянете на того, що носитьосяйну одежу, і скажете йому: Ти сідай отут гарно, а вбогому скажете: Ти стань отам, або сїдай отут на підніжку моїм,

 4. то чи не пересуджуєте між собоюі не станетесь суддями з ледачими думками?

 5. Слухайте, браттє моє любе: хибане вбогих сьвіту сього вибрав Бог на багатих вірою і наслїдників царства, котре обіцяв тим, хто любить Його?

 6. Ви ж зневажили вбогого. Хибане багаті підневолюють вас, і не вони тягнуть вас на судища?

 7. Хиба не вони вневажають добреімя, яким вас названо?

 8. Коли ж оце звершуєте вакон царський по писанню: „Ліоби ближнього свого, як себе самого*, добре чините;

 9. коли ж на лиця дивитесь, то гріхробите, докорені законом, як переступники.

 10. Кожний бо, хто увесь закон заховає, та згрішить в одному, станеть ся у всьому виноватий.

 11. Хто бо сказав: „Не чини перелюбу,а Той сказав і: „Не вбивав.* Коли ж не зробиш перелюбу, а вбеш, став ся єси переступником закону.

 12. Так говоріте і так творіте/ якотакі, що ваконом свободним судити метесь.

 13. Суд бо без милосердя тому, хтоне зробив милости, і вихвадяєггь ся милосерде суду (понад суд).

 14. Яка користь, браттє моє. колихто каже, що віру має, та дїл не має? чи може віра спасти його?

 15. Коли ж брат або сестра нагі будуть і жадні щоденної страви,

 16. а 8 вас хто скаже їм: Ідіть з миром, грійтесь і годуйтесь, а не дасть їм потрібного для тїла; яка (з того) користь?