228
Перве соборне Посланнє сьв. Ап. Йоана Богослова 1.
8. Тільки ж одно се нехай не бу>перед вами тайне, любі, що один день у Господа, як тисяч л іт, а тисяч літ. нєм тїла та розпустою тих, що ледво утїкли від живучих в блуді,
19. обіцяючи їм волю, самі бувшислуги зотлїння; хто бо ким подужа- як один день ний, того він і невольник.
20. Коли бо, утікши від нечистотисьвіта через пізнаннв Господа і Спаса Ісуса Христа, однакож, знов замотавшись, бувають подужані, то останнє їх — гірше первого.
21. Лучче би їм було не пізнати дороги правди, як, пізнавши, одвернутись від переданої їм сьвятої ваповіди.
22. Довело ся ж їм по правдивійприповістї: „Пес вертавть ся до своєї блювотини4*, а „свиня, скупавшись, (іде) валятись у калюжу4*.
Се вже, любі, друге пишу вам посланнє, в котрих, наповідаючи, вбуджаю чисту думку вашу,
2. щоб згадали слова, проречені відеьвятих пророків, і заповідь від нас, яко апостолів Господа і Спаса,
3. се найперш внаючи, що прийдутьв останні* днї ругателї, ходящі по своєму хотінню,
4. і скажуть: Де обітниця приходуЙого? від коли бо батьки умирають, усе так само пробував від почину створіння.
5. Не знають бо ті, що так хочуть,що небеса були з давнього часу, і земля із води, і в воді* постала словом Божим,
6. длячого й тогдашнїй сьвіт водоюзатоплений, погиб;
7. нинішні ж небеса і вемля тим самим словом заховані, і на огонь зберегають ся про день суду п погибелі* безбожних людей.
9. Не гаїть ся Господь з обітнице*як се декотрі ва гайку вважають: & довготерпить вам, не хотячи, щоб хто погиб, а щоб усї до покаяння прийшли.
10. Прийде ж день Господень, як 310»дій в ночі; тоді* небеса з шумом перейдуть, первотини ж, розпечені розтоплять ся, і вемля і діла на ній погорять.
11. Коли Ж се все ЗруЙНУЄТЬ СЯ, Туякими слід вам бути в сьвятому жиг тю і побожності*,
12. дожидаючи й бажаючи скорогоприходу Божого дня, котрого небеса, палаючи, рунуть, і первотини, горгочи, розтоплять ся ?
13. Нових же небес і землі нової вообітниці* дожидаємось, в котрих прав да домує.
14. Тим то, любі, сього дожидаючистарайтесь нескверними і чистюш явитись перед Ним в упокою,
15. а довготерпіннє Господа нашогоза спасеннє вважайте; яко ж і любий наш брат Павел по даній йому премудрості* писав вам,
16. яко ж і в усїх листах, говоричи в них про сї речі; в котрих дещ тяжко зрозуміти, що неуки і неутвер джені перекручують, як і инші писання, на свою власну погибіль.
17. Ви ж, любі, знаючи вперед, бережіть ся, щоб і вас не зведено блудом безбожників, і не відпали від свого утвердження;
18. а ростіть в благодаті і знанніГоспода нашого і Спаса Ісуса Христї Йому слава і тепер і по день віка Амінь.
щ ми, і на що дивили ся, і чого руки наші дотикали ся, про Слово життя, — чули, що бачили очима наши- 2. (бо життє явилось, і ми бачили, і
о було від почину, про що ми