Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/157

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

145

Четверта книга Мойсея 14.


ЧЕТВЕРТА КНИГА МОЙСЕЯ 14.

глядини в ту країну, пороздирали на собі одїж,

 7. І промовили вони до всієї громадисинів Ізрайлевих: Земля, що нею нереходили ми, щоб розвідати, вемля тая дуже, дуже добра.

 8. Коли до нас милость Господня, такприведе нас він в цю землю, та й дасть нам її, вемля ж ся тече молоком та медом.

 9. Тільки проти Господа не бунтуйтесь; і не лякайтесь людей в тій українї; бо вони будуть хлібом про нас. Защити в них не стало, а Господь із нами; не лякайтесь їх!

 10. І сказала вся громада, щоб каміннєм побити їх. Тоді* обявилась слава Господня в соборному наметї перед усіма синами Іврайлевими.

 11. І рече Господь Мойсейові: А докіль ще буде вневажати мене сей люд, і докіль ще не мати муть вони віри менї на всї знамена що я сотворив їх між ними?

 12. Вдарю на них мором і вигублюїх; і вроблю тебе народом, більшим і потужніщим як вони.

 13. 1 промовив Мойсей до Господа:Почують се Египтяне; бо потугою твоєю випровадив еси люд сей вміж них;

 14. 1 скажуть осадникам сієї країни,вони ж чули, що ти, Господе, по серед люду свого, що тебе, Господе, око в око бачять вони, та що хмара твоя стоїть над ними, і в хмаряному стовпі ти сам ідеш поперед ними ва дня, в стовпі поломяному в ночі.

 15. А вбеш ти люд сей, як одного чоловіка, тоді й говорити муть народи, що чували про славу твою, кажучи:

 16. Тому повбивав Господь їх у степу, що не вдолїв привести люд сей в ту вемлю, що про неї клявся їм.

 17. Нехай же оце возвеличиться сила твоя, Господе, як обітував еси словами:

 18. Господь повільний до гніву і великий милостю, прощав провину й переступи, хоч не вважав безвинним винуватого, карає провину батьківську на синах у третьому й четвертому колїнї.

 19. Прости ж провину люду сьогопо великому милосердю твому, так як простив єси людові сьому від Египту аж досї!

 20. 1 рече Господь: Прощаю по слову

ТВОМУ.


 21. Но все таки, так існо, як я живий, сповниться вся вемля славою Господньою;

 22. Всі ж люде ті, що вбачали славумою і знамення мої, що я сотворив їх у Египтї і в степу, і спокутували мене десять раз і не слухали голосу мого,

 23. Вони не побачять землї, що пронеї клявсь я батькам їх, всі, що вневажили мене, не бачити муть її.

 24. Но слугу мого Калеба, в котрогодух инпшй, і котрий пійшов 8а мною, приведу в землю, до якої сам він ходив, і внаслїдуе її насінне його.

 25. Амаликії ж та Канаанїї живутьу долинї; вавтра обернітесь і рушайте в степ по дорозї до Червоного моря.

 26. І рече Господь Мойсейові й Аронові:

 27. Як довго терпіти менї сю ледачугромаду, що нарікає на мене? Чув я наріканнє синів Ізраїля, котрим дорікають менї.

 28. Скажи їм: Як жив я, мовить Господь: як мовляли ви в слухи мені, так і зроблю з вами.

 29. В пустині* сій поляжуть вашітрупи, всї перелічені ваші по всій вашій лїчбі, од двайцяти років і старше, що нарікали на мене.

 30. Опріч Калеба ЄФуненка та Йозуи Нуненка не увійдете ви в землю, котру оддати вам на оселю я, піднявши руку мою, клявся: приведу вас у неї.

 31. Діточок же ваших, про котрихви мовляли, що здобичею вони будуть, їх приведу туди, нехай пізнають землю, котрою ви гордували.

 32. Ви ж поляжете трупом в сьомустепу;

 33. А діти ваші будуть попасати впустині сорок років і носити блудування ваші, покіль не поляжете всї трупом у степу.

 34. По лїчбі сорока днів, що ходиливи в землю на розвідини, ви понесете кару ва гріхи ваші сорок років, один рік 8а один день, щоб ви зрозуміли, що се вначить, як я одвернусь від вас.

 35. Сам я, Господь, говорю і вроблю

10