163
Четверта книга Мойсея 29.
27. З хлібними і ливними дарами їхдо бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;
28. 1 козла одного на жертву ва гріх,опріч всепалення повсячасного з Зого даром хлібним і ливним.
29. В шестий день: бичків восьмеро,баранів двох, ягнят перволїтків без скави чотирнаЗцятеро,
30. З їх дарами хлібними і ливнимидо бичків, до баранів і до ягнят, по лічбі їх, по установі;
31. І ковла одного на жертву за гріх,опріч всепалення повсячасного з хл ібним і ливним даром до Зого.
32. 1 на семий день: бичків семеро,баранів двох, ягнят перволїтків бев скави чотирнаЗцятеро,
33. І хлібні і ливні дари до них, добичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;
34. Та ковла одного на жертву загріх, в даром до Зого хл ібним і ливним.
35. На восьмиЗ день сьвяточні зборимусять бути в вас. Нїякого діла не будете робити.
36. Будете ж приносити на всепаленне, огняну жертву про пахощі любі Господеві: бичка одного, барана одного, ягнят перволїтків без скази семеро,
37. 3 даром хлібним і ливним до них,до бичків, до баранів і до ягнят, по лїчбі їх, по установі;
38. Та ковла одного на жертву загріх, опріч повсячасного всепалення і дарів хлібних і ливних до Зого.
39. Се будете приносити Господевіу сьвята ваші окрім обітниць ваших і окрім добровільних приносів ваших на всепаленнв і на жертву ливну і мирну..
40. І повелів Мойсей синам Ізрайлевим усе, як заповідав Господь Мойсейові..
І промовив Мойсей до голов поколінь синів Іврайлевих:
2. От що заповідав Господь: Коли чоловік шлюбував обитницю Господеві, чи поклявся клятьбою, взяти обовязок на душу свою, то не можна йому ломити слова свого, а мусить чинити після того, що вийшло з уст його.
3. А коли жінка шлюбув обитницюГосподеві, і возьме обовязок в домі батька свого, дівуючи,
4. І батько чув обітницю її, або обовязок її, що взяла його на душу свою, та й промовчить проти неї, так буде важна обітниця її, і важний обовязок її, який вона взяла на душу свою.
5. Коли ж заборонить їй отець їїтого ж дня, як почув, то всі обітниці ЇИ всї обовязки її, які взяла на душу свою, не будуть важні; Господь простить їй, бо заборонив їй батько її.
6. Як же вона замужна і зробитьобітницю, чи то скаже що небудь не роздумавши, і звяже душу свою,
7. А чоловік її почув, та й не овветься проти того в той день, як почув се, так її обітниці будуть важні, і обовязки її, що взяла їх на душу свою, будуть важні.
8. Коли ж чоловік її заборонить їйтого ж дня, як почув се, то внївечив він обітницю її, що на їй, і нерозважне слово усть її, що ним ввявала вона душу свою; і Господь простить їй.
9. Як вдова вона або розвідка, товсяка обітниця, якою звявала вона душу свою, мусить бути важною для неї.
10. Як же вона у господі чоловікасвого зробила обітницю, або клятьбою взяла обовязок на душу свою,
11. 1 як почув чоловік її, та й промовчав, не заборонив їй, так мусять бути важні всї обітниці її, і всякий обовязок, що взяла Зого вона на душу свою, буде важниЗ.
12. Коли ж чоловік її знївечит їх того дня, як почув їх, то всї обітниці З обовявки душі її, що вийшли з уст її, не важні; чоловік її знівечив їх, і Господь простить ЇЗ.
13. Всяку обітницю і всякий обовязок клятьби для впокорювання душі може чоловік ЇЇ удобрити, і може 8НЇвечити.
14. Коли ж мовчав чоловік її в днлна день, то він пристав на всі обітниці її або на всї з’обовязання її, що на ній; він одобрив їх, бо мовчав у той день, як почув їх.
15. Коли ж він знівечить їх післятого, як, почувши їх, мовчав, так нести ме він гріх її,
