170
Четверта книга Мойсея 35. 36.
18. Або коли оруддєм деревяним, котрим він орудував, таким що можна кого вбити, ударив його, так що той помер, то він душогубець, і мусить душогубець вмерти.
19. Кровоместник сам нехай вбв душогубця; як тілько подістане його, убити мусить його.
20. 1 коли з ненависті штовхне його,чи кине на його зиарошна, так що той помре,
21. Або ворогуючи вдарить його рукою, так що той помре, то мусить вмерти забияка; душогубець він; кровоместник убє душогубця, як тілько подістане його.
22. А коли 8 ненарошна, не ворогуючи, штовхне його, або кине на його знаряддєм яким невмисне,
23. Або необачки пустить на йогоякого каменя, від котрого можна вмерти, і коли той помре, він же не ворогував і не мислив йому зла,
24. Так нехай таким судом розсудить громада між тим, що вдарив, і між кровоместником;
25. І вирятує громада виновникаубійства 8 рук кровоместника, і верне громада його до міста охоронного, куди він втік; і зістанеться він там аж до смерті великого сьвященника, що помазано його олївю святою.
26. Коли ж виновник убийства тавийде ва гряницю охоронного свого міста,
27. І кровоместник запопаде йогоза границею охоронного міста його, і кровоместник вбв убийцю, то не буде на йому вини за кров.
28. Бо в охоронному містї свому вінмусїв пробувати до смерті великого сьвященника; а по смерті великого сьвященника може убийця вернутись в землю батьківщини свовї.
29. І буде се вам установою правосуддя в роди ваші по всіх оселях ваших.
30. Кожного, хто вбив людину: після переслуху сьвідків треба вбити душогубця; тілько один сьвідок не може доказати, щоб вбити його. , 31.1 не приймете викупу за душу душогубця, що повинен вмерти, тілько він мусить вмерти.
32. І не приймете викупу за такого,що втїк до охоронного міста, щоб можна було йому вернутись та й жити в землі перед смертю сьвященника.
33. І не опоганюйте 8емлї, що живете на їй, кров бо опоганює 8емлю; нічим не можна спокутувати землю 8а кров на їй пролиту, як тілько кровю того, хто пролив її.
34. Тим же то не опоганюйте 8емлї,що на їй самі живете, та що серед неї сам я живу: я бо, Господь, живу посеред синів Ізрайлевих.
І приступили батьки ГОЛОВИ 8 покоління синів Гілеада, сина Макіри, сина Манассії, 8 роду синів Йосифових; і промовили вони перед Мойсейом і перед князями батьківськими синів Ізрайлевих,
2. 1 казали вони: Господь заповідавдобродієві мому пороздавати землю синам Ізраїля в наслїддє по жеребу; і заповідано від Господа добродїєві мому, передати наслїддє ЗелоФхада, брата нашого, дочкам його.
3. Коли ж пійдуть вони заміж 8акого не будь із синів других поколінь Івраїля, так наслїддє їх віднїметья від наслїддя батьківського нашого і прилучиться до наслїддя того покоління, що до його вони пристануть; сим робом відніметься воно від наслїддя нашого паю.
4. Та й як настане ювілейний ріку синів Ізрайлевих, то 8нов прилучиться наслїддє їх до наслїддя того покоління, до котрого вони пристали; сим робом відніметься наслїддє їх від наслїддя покоління батьків наших.
5. 1 дав Мойсей повелїннє синам Ізрайлевим, по слову Господньому, таке : Правду каже поколїннє синів Йо
6. Се слово, що ваповідав Господьпро дочокЗелоФхадових словами: Нехай виходять вони замуж за того, хто їм до вподоби; но мусять вони вийти за одного 8 роду поколїння батька свого,
7. Щоб не переходило наслїддє синівІзраїля від поколїння до покоління; бо кожен І8 синів Ізраїля держатись мусить при наслїддї свого батьківського поколїння.
