Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/185

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

173

Пята книга Мойсея 2.


ПЯТА КНИГА МОЙСЕЯ 2.

вуть на Сеїр-горах, і будуть вони боятись перед вами; тому стережіться.

 5. Не зачинайти войни 8 ними: боне дам вам нї ступня землі їх; бо Сеїр-гори віддав я Бзавові в державу.

 6. Харчі купуйте в них ва гроші,щоб було що їсти вам, навіть і воду копувати мусите в них 8а гроші, щоб було що пити вам.

 7. Бо Господь, Бог твій, благословивтебе в усякому дїлї руки твоєї. Знав він дороги твої по великому степу еьому: сї сорок років був Господь, Бог твій, з тобою; нічого не бракувало в тебе.

 8. І йшли ми дальше від братів наших, синів Евавових, що живуть на Сеїр-горах, від дороги на поділлю, від Елата і від Езйон-Гебер; і повернули ми та й пійшли дорогою у степи Моаба.

 9. 1 промовив до мене Господь: Нетурбуй Моаба і не починай з ними війни, бо не дам тобі нїчого із землї його в державу; бо віддав я Ар синам Лотовим у державу.

 10. Перше ЖИЛИ у СЇИ 8ЄМЛЇ Еміми,люд великий по лїчбі і ростом високий як Енакими.

 11. За велетнїв вважали їх, як і Енакимів; а Моабії ввуть їх Емимами.

 12. А на Сеїр-горах жили перше Горії, та упокорили їх сини Езавові і знищили їх перед собою, та й поселились на займищах їх, вробивши так, як вробив Івраїль в землі держави своєї, що дав йому Господь.

 13. Тепер вставайте і перебирайтесьчерев Серед-ріку. І перебріли ми Серед-ріку.

 14. А часу того, що йшли ми від Кадес-Барне, покіль перебріли Серед-ріку, минуло трийцять і вісім років, аж поки івник увесь рід боївників із табору, як поклявсь їм Господь.

 15. Сама рука Господня була протиних, щоб вигубити їх ів табору, аж їх не стало.

 16. 1 сталось, як всї спосібні до війнилюде повимірали з між народу,

 17. Тодї промовив Господь до менетак:

 18. Перейдеш тепер через гряницїМоаба, мимо Ара.

 19. 1 приближишся проти синів Амона; не тісни їх і не починай війни з ними, бо не дам тобі держави з землї синів Амонових; бо синам Лотовим я оддав її в державу.

 20. Вважали ж і її вемлею велетнів;перше жили там велетнї, і Амонії 'ввали їх Самвумимами.

 21. Люд той був великий лічбою,і ростом високий як Енакії; і вигубив їх Господь перед ними, і прогнали вони їх, та осїлись на їх місцї,

 22. Так як вчинив синам Езавовим,що жиють на Сеїр-горах, перед котрими він вигубив Горіїв; і прогнали вони їх і живуть на займищі їх й досі.

 23. А Авимів, що жили селами доГази, вигубили Каеторими, що, вийшовши в КаФТора, осїлись на займищах їх.

 24. Вставайте, рушайте в дорогу іпереходьте Арнон-ріку. Глянь, оддав я тобі в руки Сигона, царя з Гезбона, Аморія, і вемлею його; починай, бери в державу, і бий на його!

 25. З того дня почну наводити ляк іпострах перед тобою на всі народи під небесами, що перечують поголоску про тебе і дрожати і тремтіти муть перед тобою.

 26. 1 послав я посли в Кадемот-степудо Сигона, царя Гезбонського, в мирними словами, кажучи:

 27. Дозволь перейти менї черев вемлю твою! Буду ити тілько по дорогі, не ввертати му нї на право, нї на л іво.

 28. Харчі ва гроші давати меш менї,щоб було нам що їсти, і воду ва гроші давати меш менї, щоб було нам що пити. Тілько ногами перейду,

 29. Як се вчинили менї сини Езавові, що живуть на Сеїр-горах, і Моабії, що живуть в Арі, покіль перейду через Йордань у землю, що Господь, Бог наш, дає нам.

 30. Та затявся Сигон, царь Гевбонський, і не довволив нам перейти черев вемлю свою; бо Господь, Бог твій, вробив духа його запеклим а серце його камінним, щоб віддати його в руки тобі, як се й сталось.

 31. І промовив Господь до мене: Дивись, я почав оддавати тобі Сигона і землю його; починай займати, щоб земля його була твоя.

 32. І виступив Сигон проти нас, сам