Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/217

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

205

Пята книга Мойсея 32.


ПЯТА КНИГА

не Богу, богам, що не знали їх досі, новим, що тільки позаводено їх, яких батьки ваші не шанували.

 18. А про скелю, що появила тебена сьвіт, ти не дбав і вабув про Бога, що сотворив тебе.

 19. 1 побачив се Господь, та й відопхнув їх в гніві над синами своїми і дочками своїми.

 20. І промовив він: Заховаю лицемов від них, побачу я, як конець їх буде; вони бо кодло зовсім зледащіле, дїти, в яких нема вірності.

 21. Вони вавдали менї жалю своїмНе-Богом, розгнівили мене своїми марностями: тим то завдам і я їм жалю ненародом, народом безумним завдам їм горя.

 22. Запалав бо мій гнїв і горіти меаж до дна підвемної пропастї, і пожере він землю і плоди її, і попалить основини гір.

 23. Згромаджу на них всї нещастята й оберну всї стріли мої на них.

 24. Як гинути муть з голоду, і як пожирати ме їх горячка і люта чума, тгіптлт на них ще зуби диких зьвірів, і їдь гадюк.

 25. По у лицях буде гострий меч губити, а в домівках страх побивати: і пареня і дівицю і немовлятко і старця.

 26. Я сказав би: Ровсїю їх і вроблюконець їх памятї між людьми!

 27. Коли б не пиха ворогів їх, та коди б вороги їх, побачивши се, не мовляли: Не Господь вробив все се, а потужна рука наша!

 28. Се народ, для якого нема ради;нема там ровуму між ними.

 29. Коли б то був у них ровум, тозровуміли б вони, який конець їм буде!

 30. Як же би міг один чоловік гнатитисячу, а двох їх десять тисячі люда, як би Господь, їх скеля, не передав їх і не віддав їх в руки?

 31. Бо не така їх скеля, як нашаскеля: так судять самі вороги наші.

 32. Бо виноград їх від винограду Содомського та в поля Гоморського; ягоди їх їдовиті ягоди, гіркі їх грона.

 33. Вино їх се їдь гадюча і погибельна отрута змієва.

 34. Хиба се не сховане в мене, неаапечатане в коморах моїх?

МОЙСЕЯ 32. 205


 35. Моя пімста і відплата буде тогочасу, як ноги їх хитати муться; день бо погибелі їх близько, а що чикав їх, те вже постигає їх.

 36. Но Господь судити ме нарід свійі змилосердується над рабами своїми, як побачить, що поникла їх сила, і не стало нї невольника нї вільного.

 37. І скаже він: Де ж боги їх, скеля,що на неї вповали,

 38. Де вони, що поїдали тук жертовїх заколюваних, і пили вино, жертву їх ливну? Нехай встануть і поможуть вам, нехай будуть вам охороною.

 39. Подивітесь тепер, що я, се я, щостою, і нема Бога кромі мене! Я вбиваю і оживляю, я задаю рани і сцїляю; і нема нікого, хто б спас із руки моєї!

 40. Бо я підіймаю руку мою до небаі кажу вам: Я живу вічно!

 41. Як вигострю блискучого мечамого і рука моя на суд підніметься, то відомщу ворогам моїм і відплачу ненавидникам моїм.

 42. Стріли мої напою кровю, а мечамого нагодую тілом — кровю побитих і бранців і головами князів ворога.

 43. Веселітесь, народи, з його народом! Він бо помстить кров рабів своїх, відомстить ворогам своїм, а землї своїй, народові свому, простить.

 44. І прийшов Мойсей і промовлявусї слова сієї піснї, щоб чув нарід, він і Йозей Нуненко.

 45. 1 як скіньчив Мойсей промовлятивсї ті слова до всього Ізраїля, тодї сказав ще до них:

 46. Прийміть же до вашого серцявсї слова, що їх сьвідкую між вами сьогодні, щоб ви заповідали їх синам вашим, а вони вбачали і сповняли всі слова закону сього.

 47. Се бо не пусте слово про вас, ажиттє ваше; і сим словом ви продов

 48. Того ж самото дня промовив Господь до Мойсея словами:

 49. Вийди на сї гори Абарим, на гору Небо, що в землі* Моабській, проти Єрихону, і подивись на Канаан землю, що я даю в державу синам Ізрайле* вим;