205
Пята книга Мойсея 32.
не Богу, богам, що не знали їх досі, новим, що тільки позаводено їх, яких батьки ваші не шанували.
18. А про скелю, що появила тебена сьвіт, ти не дбав і вабув про Бога, що сотворив тебе.
19. 1 побачив се Господь, та й відопхнув їх в гніві над синами своїми і дочками своїми.
20. І промовив він: Заховаю лицемов від них, побачу я, як конець їх буде; вони бо кодло зовсім зледащіле, дїти, в яких нема вірності.
21. Вони вавдали менї жалю своїмНе-Богом, розгнівили мене своїми марностями: тим то завдам і я їм жалю ненародом, народом безумним завдам їм горя.
22. Запалав бо мій гнїв і горіти меаж до дна підвемної пропастї, і пожере він землю і плоди її, і попалить основини гір.
23. Згромаджу на них всї нещастята й оберну всї стріли мої на них.
24. Як гинути муть з голоду, і як пожирати ме їх горячка і люта чума, тгіптлт на них ще зуби диких зьвірів, і їдь гадюк.
25. По у лицях буде гострий меч губити, а в домівках страх побивати: і пареня і дівицю і немовлятко і старця.
26. Я сказав би: Ровсїю їх і вроблюконець їх памятї між людьми!
27. Коли б не пиха ворогів їх, та коди б вороги їх, побачивши се, не мовляли: Не Господь вробив все се, а потужна рука наша!
28. Се народ, для якого нема ради;нема там ровуму між ними.
29. Коли б то був у них ровум, тозровуміли б вони, який конець їм буде!
30. Як же би міг один чоловік гнатитисячу, а двох їх десять тисячі люда, як би Господь, їх скеля, не передав їх і не віддав їх в руки?
31. Бо не така їх скеля, як нашаскеля: так судять самі вороги наші.
32. Бо виноград їх від винограду Содомського та в поля Гоморського; ягоди їх їдовиті ягоди, гіркі їх грона.
33. Вино їх се їдь гадюча і погибельна отрута змієва.
34. Хиба се не сховане в мене, неаапечатане в коморах моїх?
35. Моя пімста і відплата буде тогочасу, як ноги їх хитати муться; день бо погибелі їх близько, а що чикав їх, те вже постигає їх.
36. Но Господь судити ме нарід свійі змилосердується над рабами своїми, як побачить, що поникла їх сила, і не стало нї невольника нї вільного.
37. І скаже він: Де ж боги їх, скеля,що на неї вповали,
38. Де вони, що поїдали тук жертовїх заколюваних, і пили вино, жертву їх ливну? Нехай встануть і поможуть вам, нехай будуть вам охороною.
39. Подивітесь тепер, що я, се я, щостою, і нема Бога кромі мене! Я вбиваю і оживляю, я задаю рани і сцїляю; і нема нікого, хто б спас із руки моєї!
40. Бо я підіймаю руку мою до небаі кажу вам: Я живу вічно!
41. Як вигострю блискучого мечамого і рука моя на суд підніметься, то відомщу ворогам моїм і відплачу ненавидникам моїм.
42. Стріли мої напою кровю, а мечамого нагодую тілом — кровю побитих і бранців і головами князів ворога.
43. Веселітесь, народи, з його народом! Він бо помстить кров рабів своїх, відомстить ворогам своїм, а землї своїй, народові свому, простить.
44. І прийшов Мойсей і промовлявусї слова сієї піснї, щоб чув нарід, він і Йозей Нуненко.
45. 1 як скіньчив Мойсей промовлятивсї ті слова до всього Ізраїля, тодї сказав ще до них:
46. Прийміть же до вашого серцявсї слова, що їх сьвідкую між вами сьогодні, щоб ви заповідали їх синам вашим, а вони вбачали і сповняли всі слова закону сього.
47. Се бо не пусте слово про вас, ажиттє ваше; і сим словом ви продов
48. Того ж самото дня промовив Господь до Мойсея словами:
49. Вийди на сї гори Абарим, на гору Небо, що в землі* Моабській, проти Єрихону, і подивись на Канаан землю, що я даю в державу синам Ізрайле* вим;
