Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/228

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

216

Книга Ісуса Навина 9. 10.


КНИГА ІСУСА НАВИНА 9. 10.

8 далекої землї прийшли ми, тож зробіте 8 нами мирову умову.

 7. Громадські ж мужі Івраїля відкавали Гевіям: Може ви живете побливу нас, то й як же нам та чинити з вами умову?

 8. 1 відказали вони Йозейові: Ми хочемо твоїми підданними бути. Йозуа ж каже їм: Хто ви такі, і звідкіля прийшли ?

 9. А они відказали йому: 3 вельмидалекої землі прибули ми, раби твої, в імя Господа, Бога твого: бо чували про нього і про все, що він удіяв Египтїям,

 10. 1 що він учинив царям Аморійським, що жили по тім боцї Йордані, Сигонові, цареві Гевбонському, та Огові, цареві Базанському в Астаротї.

 11. Тим же то наша старшина й усїосадники нашої землї повеліли нам: Обмисліть себе живностю на дорогу та йдіте назустріч їм, та й промовте до них: Хочемо бути підданими вашими, тож учиніте 8 нами умову.

 12. Ось який хлїб у нас! Узяли мигарячим іще його з нашої домівки на харчуваннє, як вийшли в дорогу до вас; а тепер він зачерствів і покрутився.

 13. А се винові бурдюки: Були вонинові, як ми їх наливали, а тепер подрані. Ось і наша одїж і обувв наше: повитирались в далекій доро8Ї.

 14. І взяли громадські мужі трохихарчі їх (покудлати), та не поспитали в Господа ради.

 15. І вапевнив їм Йовуа беспеку івчинив умову 8 ними, щоб зоставити їх живими. І поклялись їм громадські мужі присягою.

 16. Як же уплило три дні після того,як зроблено мирову вгоду з ними, виявилось тоді, що вони були зблизька, сусіди їх;

 17. Бо коли рушили Ізрайлитянев дорогу, то приишли на третий день до їх міст; а міста ті були: Габаон, КаФира, Беерот і Кириятярим.

 18. І не заподіяли їм Іврайлитяненіякого зла, бо мужі громадські клялись їм Господом, Богом Ізрайлевим, у присязі. І нарекала вся громада на мужів громадських.

 19. Та всі мужі громадські промовили до всієї громади: Ми клялись їм Господом, Богом І8райлевим; тим то й не годиться нам приторкнутись до них;

 20. А зробімо їм ось що: Нехай собіживуть на сьвітї, щоб не вдарив на нас гнїв Божий 8а клятьбу, що ми заприсягли їм.

 21. А ще промовили до них мужі громадські: Нехай живуть собі на сьвітї, за теж будуть вони дроворубами та водоносами про всю громаду; і пристали всї на те, що сказали їм мужі громадські.

 22. І покликав їх Ісус, і каже їм:Про що ви ошукали нас упевнивши: ми, мовляли, живемо далеко од вас, коли живете близько нас?

 23. Оце ж ви будете раби проклятущі і ніхто 8 вас не вийде на волю, будете дроворубами та водоносами для дому Бога мойого!

 24. І відказали вони Йовейові: Переказано було нам, рабам твоїм, що Господь, Бог твій, дав рабові свойму Мойсейові такий обіт, що надїдить вам усю 8емлю, а всї осадники землї вигубить. Тим полякались ми вельми, що позганяєте нас І8 сьвіту, та й учинили таке діло.

 25. Тепер же ми оддані тобі в руки;чини 8 нами, що тобі здається добрим і праведним.

 26. Так і вчинив 8 ними Ісус, та йоборонив їх сим робом від Ізрайлитян, що не повбивали їх.

 27. 1 вробив їх Йозуа тодї дроворубами та водоносами про всю громаду й про жертівник Господень, і так воно зісталось аж по сей день на тому місці, яке б нї вибрав Господь.

Голова 10.

Як же дочувсь Адониседек, царь Ерусалимський, що Йовуа опанував Гай і кинув на його проклін та що він так учинив І8 Гаєм і царем його, як учинив з Ерихоном та царем його, а відтак що осадники Габатона вчинили примирря з Ізраїльом і зостались між ними живі,

 2. Тоді* налякався він вельми, бо Габатон був город великий, як звичайно місто царське, а й більше ніж Гай, і всї городяне його були хоробрі.