Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/24

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

12

Перва книга Мойсея 9. 10.

 11. І постановлю заповіт мій з вами: що нїяке тїло не вимре вже од потопньої води, і не буде вже потопу водного, щоб спустошити всю землю.

 12. І рече Господь Бог Ноягові: Ось вам знаменнє заповіту, що я дав між мною і вами і між усякою живою душею, яка єсть з вами в роди вічні:

 13. Райдугу̀ мою покладаю в хмарі, щоб вона була знаменом заповіту між мною і землею.

 14. І станеться, як наведу хмари понад землею, що зъявиться веселка моя в хмарі.

 15. І спогадаю заповіт мій, що постав між мною і вами, і між усякою живою душею в усякому тїлї: що не буде вже води потопньої на погибель усякому тїлу.

 16. А буде райдуга̀ моя в хмарі, і дивитись му на її, щоб спогадати заповіт вічний між Богом і землею, і між усякою живою душею і всяким тїлом, яке єсть на землї.

 17. І рече Бог Ноягові: Се знаменнє вмови, що постановив я проміж мною і усяким тїлом, яке єсть на землї.

 18. Сини ж Ноягові, що повиходили з ковчега, були: Сем, Хам і Яфет. Хам же був отець Канаанів.

 19. Троє сих сини Ноягові, і від них порозсївались люде по всїй землї.

 20. І почав Нояг бути ратаєм на землї і насадив виноград.

 21. І пив вино, та й упився і лежав обнаживши ся у наметї свойму.

 22. І побачив Хам, отець Канаанів, наготу батька свого, і вийшовши геть оповідав обом братам своїм.

 23. І взявши Сем та Яфет гуню, накинули її на плечі собі та й ійшли дивлячись назад, і прикрили наготу батька свого, а лиця їх дивились назад, і наготи батькової не бачили вони.

 24. Отверезився ж Нояг од хмелю свого, та й довідався, що вчинив йому підстарший син його,

 25. І рече: Ой щоб же ти долї не мав, Канаане! Рабом що найнисшим служити меш браттї.

 26. Хвала Господеві! Се Бог мого Сема. А ти, Канаане, рабом у них будеш.

 27. Розшируй Яфета і дай йому, Боже, седїти у Сема, у брата в наметї, а ти, Канаане, рабом у них будеш.

 28. І пожив Нояг по потопі триста і пятдесять год;

 29. І було всїх днїв Ноягових років деватьсот пятьдесять, і вмер.

Голова 10.

Се ж постань синів Ноягових, Сема, Хама та Яфета, і понароджувались їм сини по потопі.

 2. Сини Яфетові: Гомер та Магог, та Мадай, та Яван да Тубал, та Месех, да Тирас.

 3. А сини Гомерові: Аскеназ та Рифат та Тогарма.

 4. А сини Яванові: Елиса, да Тарсис, Киттим та Доданим.

 5. Від сих розселились люде в країнах невірних, по землях своїх, по мовах своїх, по родинах своїх, по племенах своїх.

 6. А сини Хамові: Куш та Мизраїм, да Фут, да Канаан.

 7. А сини Кушові: Себа та Гавила, да Сабта, да Рахма, да Сабтека; а сини Рахмові: Шеба та Дедан.

 8. І появив Куш Нимрода. Сей почав бути велетнем на землї.

 9. Сей був велетень ловець перед Господом; тим і мовляли: як Нимрод, велетень ловець перед Господом.

 10. Царюваннє ж його роспростерлось на Бабилон, і Ерех, і Аккад, і Калне у Синеяр землї.

 11. Із тієї землї вийшов Ассур, та й збудовав Ниневу і Регобод-Ір, і Калаг,

 12. І Резен між Ниневою і Калагом; було то місто велике.

 13. Від Мизраїма родились Людій, Анамій, Легавій і Нафтухій,

 14. І Патрусїй, Каслугій, від котрих пійшли Филистимцї, да Кафторій.

 15. Від Канаана ж родились Зидон, його перворідень, та Хет,

 16. Євусій, та Аморій, та Гергасїй,

 17. Та Гевій, да Аркей, да Синей,

 18. Та Арвадїй, та Земарій, да Гаматїй; а потім розродились родини Канаанські.

 19. А займище Кананеїв сягало від Сидону до Герару, до Гази, до Содому і Гоморри й Адами й Зевоіму аж до Лаши.