Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/242

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

230

Книга Ісуса Навина 22. 23.


КНИГА ІСУСА НАВИНА 22. 23.

не очистились, і за неї напала кара на громаду Господню?

 18. А ви ще хочете оце одвернутисьод Господа? Нї! сьому не бувати. Сьогодні ви ставите опір проти Господа, а завтра гнїв Господень ударить на всю громаду Іврайлеву!

 19. Коли проте ся земля, що ви осягли в наслїдню державу, нечиста в ваших очах, так вертайтесь у наслїдню державу Господа, де храмина Господня поставлена, та й осідайте осадами проміж нами. Проти Господа ж не ставіте опір, та й проти нас не бунтуйтесь тим, що оце окрім жертівника Господа, Бога нашого, построїли ви ще окремий жертівник!

 20. Хиба не так зрадливо поступивАхан Заренко, полакомившись на прокляте добро, через що Господень гнїв обуривсь на всю громаду Ізраїльську ? Нї бо! не сам один він умер за свою провину!

 21. Відказали тоді Рубенїї та Гадїїі півпоколїння Манассіевого і промовили до гетьманів тисячів Ізрайлевих:

 22. Потужний Бог, Егова — Потужний Бог, Егова — він се знає, та й Ізраїль нехай се знає: Коли воно сталось ув опорі чи то в зраді проти Господа, нехай він ще сьогодні відніме нам підмогу свою!

 23. Як ми построїли собі жертівника, щоб нам одвернутись від Господа, й на те, щоб тут приносити всепалення і хлібові жертви, або на те, щоб мирні жертви приносити, нехай сам Господь за се помститьея!

 24. Нї! ми тільки дбаючи про те, севчинили, щоб не сталось так, що ваші потомки промовили б колись до наших, потомків: Що вам таке Господь Бог Ізрайлїв?

 25. Хиба не положив Господь Йордань гряницею між нами й вами, Рубенїями та Гадїями? Нема вам ніякого діла до Господа! І сим робом ваші потомки відопхнули б наших потомків від почитання Господа.

 26. Тим і нарадились ми: От же щовчинімо: Постріймо жертівника, таї не про те, щоб на ньому приносити | всепалення, чи заколювані жертви, |

 27. А про те, щоб він був сьвідком'між нами й вами, і нашими потомка-1 ми послї нас, що ми хотіли обіцяти шанувати Господа (разом з вами) нашими всепаленнями, і нашими заколеними жертвами і нашими мирними жертвами, та щоб ваші потомки не казали колись нашим потомкам: Нема вам ніякої частини в Господі.

 28. Ми думали так: Коли вони колись казати муть таке нам або нашим потомкам, то ми відказувати мем їм: Дивітесь на подобу жертівника Господнього, що вробили наші батьки не про всепалення, або на ваколювання; нї! тільки щоб він був сьвідком так про нас, як і про вас.

 29. Нехай сього не буде в нас до віку, щоб ми проти Господа ставали опором, чи то відвертались тепер від Господа, будуючи окремо жертівника про всепалення, хлібові жертви та заколювання, окрім того жертівника, Господа, Бога нашого, що стоїть перед його храминою!

 30. Фінеес сьвященник і князі та голови тисячів Ізрайлевих, що прибули з ним, почувши слова, що промовляли Рубенїї, Гадїі й Манассії, вдовольнились.

 31. І сказав Фінеес Елеазаренко,сьвященник, до Рубенїїв, Гадїїв і Ма нассіїв: Тепер постерегаемо, що Господь пробував між нами, бо не вчинили ви такої зради проти Господа. Сим забезпечили ви Івраїля перед судом Господнім!

 32. І вернувся Фінеес Елеазаренко,сьвященник, і князі назад із Галаад землї від Рубенїїв та Гадїїв у Канаан землю до Ізрайлитян і принесли їм відповідь.

 33. І вдовольнились сини Ізрайлевівідповіддю, і прославляли Ізрайлитяне Бога, і не гадали вже більш про те, щоб ійти проти них війною, щоб спустошити землю, де осїлись Рубенїї та Гадїї.

 34. І проввали Рубенїї та Гадїї жертівника „Ед“ *, він бо сьвідкує про нас, як і про вас, що Господь в Богом нашим.

Голова 23.

о втецї довгого часу після того, як дарував Господь Ізрайлитяп * Сьвідок.