Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/252

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

240

Книга Суддїв 6. 7.


240 КНИГА СУДДІВ 6. 7.

суха, тодї знати му, що вирятуєш Ізраїля моєю рукою.

 38. Так і сталось: Як витискав вінрано вранцї руно, так настїкала повна миска води.

 39. Однакже Гедеон промовив Господеві: Ой нехай твій гнїв не загориться на мене, коли ще раз промовлю! Дозволь менї ще одну пробу з руном ізробити: нехай воно тілько сухе буде, усюди ж роса впаде на землю!

 40. І дав так Господь у ту ніч, щоруно тількі було сухе, усюди ж на землї лежала роса.

Голова 7.

Уранцї встав Еробаах, се є Гедеон, 8 усїма людьми, що були при йому, та й отаборились вони коло криницї Гарод. Табір же Мадиянський стояв на північ від його, коло горба Море на поділлі.

 2. І сказав Господь Гедеонові: Людей в тебе надто багацько, так що я не можу подати Мадиянїїв у руки їх, а то б Ізраїль пишався передо мною та казав би: Моя рука вирятувала мене.

 3. Оце покликни покликом, щоб людечули: Хто почувається боязьким і трусливим, нехай собі вертається від гори Галаада. І вернулось людей двайцять і дві тисячі, так що зісталось тільки десять тисячей.

 4. І рече Господь Гедеонові: Ще побагацко людей. Веди їх до водопійла, щоб менї там їх випробувати. Про которого скажу тобі: Сей нехай іде з тобою, той і йти ме; а про которого скажу: Сей нехай не йде, той і не буде йти.

 5. Тодї повів людей до водопійла. Ірече Господь Гедонові: Хто хлептати ме воду язиком, як хлепчуть собаки, того станови окроме, так само й того, хто стане навколішки, щоб пити.

 6. Налїчено ж тих, що хлептализ руки, триста чоловіка, всі ж инші люде становились навколішки, щоб напитись води.

 7. 1 сказав Господь Гедеонові: Тромасотнями чоловіка, що воду хлептали, вирятую вас і подам Мадиянїїв в руки ваші, усї ж инші люде нехай вертають кожний у домівку свою.

 8. Тоді взяли вони харчі в людей ітруби їх до себе; усїх же Ьрайлитян роспустив він по домівках, і вдержав тільки триста чоловіка. А табір Мадиянїйський стояв під ними на долинї.

 9. Повелїв же йому тієї ночі Господь: Устань, іди в табір униз: бо я подаю його тобі на поталу.

 10. Коли ж боїшся туди вибратись,так ійди з твоїм слугою Фурою в та6ір;

 11. І підслухай, що там говорять.Тоді наберешся духу пробратись туди. Він і пійшов із своїм слугою Фурою, та й пробравсь близенько до військових людей у таборі.

 12. Було ж там як сарани Мадиянїя,Амалика і тих що 8 востоку таборян, а верблюдів їх безліч, як піску на морському березі.

 13. Як підобрався ж Гедеон, от і росказує один одному свій сон словами: Снивсь мені сон, що котивсь ячмінний книш по Мадиянїйському таборові; докотивсь до гетьманського намету і ударив в нього так, що намет упав і перевернувсь до гори та й розпався.

 14. А другий каже: Се не що инше,як меч Гедеонів Иоасенка Ізрайлитянина; Бог подав йому в руки Мидиянїїв і ввесь табір.

 15. Як же почув Гедеон оповіданнєсну і його віщуваннє, припав він богобоязливо до землі, вернувся зараз до Ізраїлського коша та й гукне: Вставайте! бо Господь подав табір Мадиянїйський нам на поталу.

 16. Тоді поділив триста чоловіка натри військові купи і дав їм усім труби та порожні глеки в руки; у горшках же були каганці.

 17. І звелів їм: Позирайте на менета й робіте так само, як я:

 18. Як затрублю я в труби вкупіз усїма, що будуть при мені, затрубіте й ви так само в труби з усїх боків навкруги коша та й кричіте: Меч Господень і Гедеонів!

 19. От і пробравсь Гедеон із стомачоловіками, що були при йому, в початку середньої ночньої сторожі до краю табору, а там саме перемінено