Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/256

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

244

Книга Суддїв 9. 10.


244 КНИГА СУДДІВ 9. 10.

Се тїнь попід горами вдається тобі людьми.

 37. Озветься же удруге Гаал і каже:Справді спускається з гори військо, а частина його простує сюди від дуба Меонним.

 38. 1 сказав йому тодї Зебул: Де жтепер твоя губа, що ти нею промовляв: Хто такий Абимелех, щоб нам підневолюватись йому? Оце ж і є той нарід, що зневажав єси його. Тепер виходь та й бийся з ним.

 39. Виступив тодї Гаал поперед городян Сихемських назустріч Абимелехові;

 40. 1 гнав його Абимелех перед собоюнагінцем, і багацько вбитих полягло до самих міських воріт.

 41. 1 остався Абимелех ув Арумі, аЗебул уганяв за Гаалом та його товаришами, й не було їм вже притулку в Сихемі.

 42. На завтра ж уранцї вийшов люду поле (до бою), і донесено про се Абимелехові.

 43. Узяв тодї він свій військовий ЛЮД,подїлив його на три купи, заляг у полі залягом, і скоро побачив, що люд виходить із міста, двинув проти них та й побив їх.

 44. Між тим як Абимелех і відділ,що був при йому, зайняли становище перед міськими воротами, два другі відділи напали на всіх, що буди в полі, та й повбивали їх.

 45. 1 бив Абимелех на город увесьтой день та й звоював його, і повбивав людей, що там були, саме ж місто зруйнував і засіяв сіллю.

 46. Як же почули про се осадникивамку Сихемського, кинулись вони в храмову твердиню Баалверита.

 47. З'ясовано тоді Абимелехові, щовсї осадники замчане Сихемські там укупі.

 48. 1 пійшов Абимелех 8 усїм людом,що мав при собі, на Селмон-гору. Тут ухопив сокиру, нарубав галузя, підняв і закинув собі на плечі, і звелів усїм військовим, що йшли за ним: Бачите, що я роблю, те й ви робіте!

 49. Тодї й усї військові, чоловік зачоловіком, нарубали галузя й пійшли за Абимелехом, накидали його крутом вежі та й спалили вежу вогнем, так що всї вамчане Сихемські погинули, до тисячи душ чоловіків і жіноцтва.

 50. Тодї двинув Абимелех у Тебез,обложив Тебез і звоював його.

 51. Посеред города ж та була утверджена башта. Туди повтікали й чоловіки й жіноцтво й усї городяне, заперлись в їй та й повиходили на дах.

 52. Абимелех метнувсь до башти, добувати її, й підійшов до дверей, щоб її підпалити.

 53. Втім кинула одна жінка йому наголову відломок камення жорнового, та й проломила йому черепа.

 54. Зараз кликнув він на чуру свого,що носив зброю 8а ним, і звелів йому: Вийми з піхви меча твого та й завдай менї смерть, щоб не мовляли про мене: Баба вбила його! Пробив його тоді чура, й він умер.

 55. Побачивши же Івраилитяне, щоАбимелех мертвий, розійшлись по своїх домівках.

 56. Так відплатив Бог 8а злочин Абимелехові, що заподіяв батькові свойму, вбивши сімдесят братів своїх.

 57. Так попустив Бог, щоб і всї злочини Сихемцїв упали їм на голову, й постиг їх проклін Йотама Еробааленка.

Голова 10.

Після Абимелеха виступив на рятунок Івраїля Тола, син Пуї, сина Додового, в поколїння Іссахарового. Він жив у Самирі, на горах Ефраїмових.

 2. І судив він Ізраїля двайцять і тригоди; потім умер, і поховано його в Самирі.

 3. Після нього виступив Яїр з Галаада й судив Ізраїля двайцять і два літа.

 4. У сього було трийцять синів, і їздили вони на трийцять ослицях, і було в їх трийцять міст.

 5. І вмер Яїр, і поховано його в Камонї.

 6. Та чинили Івраїлїї 8нов те, щоне до вподоби Господеві, й служили Баалам та Астартам і богам Арамейським, і богам Сидонським, богам Моабійським, богам Аммонїйським, богам Филистійським, і покинули Господа й не шанували його.

 7. І запалав гнїв Господень на Івра