Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/261

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

249

Книга Суддїв 14. 15.


КНИГА СУДДІВ 14. 15. 249


 15. На четвертий же день прохаливони Самсонову жінку: Ублагай бо чоловіка, щоб він ро8вя8ав нам загадку, ато спалимо тебе вкупі з батьківським будинком. Чи то ж про те тільки вибрали нас, щоб обідрати нас?

 16. І плакала молода Самсонова перед ним і казала: Ой противна я тобі, не любиш мене. Загадав вси моїм землякам загадку, а менї й не ввіривсь. Відказав їй: Батькові мойму й матері моїй не звіривсь, а тобі б то звірився?

 17. 1 плакала вона перед ним всї днї,покіль справляли вони бенкет. Семого ж дня виявив таки їй, бо докучливо просила його. Вона ж виявила загадку землякам своїм.

 18. От і кажуть вони йому семогодня перед заходом сонця: Що над мед солодше? що над лева страшнїйше? І рече їм: Коли б ви моєю телицею не орали, так моєї б загадки не згадали.

 19. Найшов тодї на його дух Божий,що він пійшов ув Аскалон, і вбив там трийцять чоловіка, поздіймав з них одежу та й пороздавав сьвяточні жупани тим, що загадку його відгадали. І загорівсь великим гнівом і пійшов у домівку батьківську.

 20. Жінка ж Самсона спаруваласьіз боярином, що був при ньому дружбою.

Голова 15.

По якомусь часі, під пшеничні жнива, прийшов Самсон із козеням, щоб одвідати жінку свою, й каже: Я хочу ввійти в бічню сьвітлицю до моєї жінки. Батько ж її не дозволив йому ввійти,

 2. А заявив йому: Я справді думав,що ти одцуравсь її, та й оддав твойму бояринові. Однакже менша сестра її ще краща за неї; нехай вона буде замість її.

 3. Самсон же відказав йому: Теперне буду винен Филистіям, коли заподію зло їм.

 4. І пійшов Самсон та й уловив трисотні лисиць, набрав лушниць, повязав по парі лисиць одну до однієї хвостами, а між кожну пару хвостів привязав по лучиву.

 5. Позапалював тодї лушницї, розпустив лисиці по Филистійських житах, та й пустив на пожар і копи Филистійські і стояче ще збіжє, і оливкові сади.

 6. Як же Филистії питали: Хто сезробив? відказувано: Самсон, зять Тимнатїїв, бо він одняв у нього жінку та й оддав його бояринові. Кинулись тодї Филистії та й спалили її вкупі з батьком її.

 7. Самсон же сказав їм: Хоч ви сей учинили, та я тоді тільки вгамуюсь, як помщусь над вами.

 8. І поперебивав їм ноги і стегнаваженною довбнею. Тодї пійшов собі та й осївсь у розщілині скелі Етамської.

 9. Филистії ж двинули та й отаборились у Юдеї, і розпростерлись аж до Лехи.

 10. І питали осадники Юдеї: Чогови двинули проти нас? А вони відказали: Щоб уловити Самсона і вчинити з ним таке, як учинив він із нами.

 11. Виступило тодї три тисячі чоловіка до Етамської розщілини та й кричали до Самсона: Хиба не знаєш ти, що Филистії над нами панують ? Про що ж ти нам таке вдіяв? А він їм відказує: Як вони витворяли зо мною, так і я вдіяв їм.

 12. І кажуть вони йому: Ми прийшли тебе вловити, щоб Филистіям тебе видати. Самсон же відказує: Заприсягніте, що самі не вбєте мене.

 13. І відказали йому: Нї, ми тількиввяжемо тебе та й видамо Филистіям; убити ж тебе не вбємо. От і звязали його новою верівкою та й повели з розщілини.

 14. Як дойшов же він до Лехи, аФилистії з радощів загукали, що ведуть його, тоді найшов на нього Господень дух, і поворозя на руках його вробилось наче прядиво, що загорілось, і повязь на руках його порозпадалась.

 15. І внайшов він сьвіжу ослячу челюсть, простяг руку свою, взяв її та й убив нею тисячу чоловіка.

 16. 1 рече Самсон: Челюстю ослиноюпобив я товпу, дві товпи, — щекою ослиною убив я тисячу люда!

 17. Се промовивши, відкинув че