250
Книга Суддїв 15. 16.
люсть від себе, і проложив тому місцеві імя: Рамат-Лехи, се б то кинена челюсть.
18. Тодї схотілось йому дуже пити,і озвався він до Господа і рече: Дав єси сей великий рятунок рукою раба твого, а тепер доведеться менї вмерти від спраги та попастись у руки необріваним.
19. 1 зробив Господь діру в челюсті,і потекла 8 неї вода. Як же напивсь, вернувся в нього живий дух, і він ожив. Через те прозвано се місце жерело ввиваючого, і тече воно в Лепті по сей день.
20. Судив же він Ізраїля за панування Филистійського двайцять лїт.
Прийшов відтак Самсон у Газу, і побачив там блудницю та й пригорнувсь до неї.
2. Як переказано ж Гадїям: ПрийшовСамсон сюди! обсіли вони його та й поставили на всю ніч сторожу в міських воротїх тайкома, кажучи: Покіль вадниться днина, вбємо його.
3. Самсон же лежав до півночі аопівночі встав, ухопив обоє крила міських воріт разом 8 засовом, положив їх собі на плечі та й поніс аж на вершину гори, що стоїть навпроти Геброну.
4. Сталося ж навпослї, що полюбиввін на долині Сорек вродливу женщину на імя Далила.
5. 1 прийшли до неї князі Филистійські і промовляли до неї: Удобрухай його та вивідай, у чому його велика сила, і чим би нам підойти його, щоб ввязати його та впокорити, а ми дамо тобі чоловік за чоловіком по тисячу й сто срібних секлів.
6. І каже Далила Самсонові: Признайся бо, в чому твоя сила, що ти дужий такий, і чим тебе можна б звязати, щоб підневолити?
7. І рече їй Самсон: Як би звязаномене еїмма сирими, не висушеними буйволовими жилами, був би я малосилок як і йнші люде.
8. І принесли їй князі Филистійськісім сьвіжих тятив, ще не засушених, і звязала вона його ними;
9. Як же кликнула до него: Самсоне! Филистії напали на тебе! він порвав тятиви наче нитку валовини приближену до вогню, і тайни сили його не вивідано.
10. Присїпалась тодї Далила до його:Так се ти насьміявсь із мене неправдою! Скажи ж мені тепер, чим тебе можна би 8вя8ати?
11. І відказав їй: Як би звязано мене новою верівкою, що не була ще нї в якій роботі, був би я тодї малосилок, як инші люде.
12. От і взяла Далила нову верівкута й звязала нею його; тодї кликнула: до його: Самсоне! Филистії на тебе чигають в боковій сьвітлицї. Він же порвав те все на руках у себе, наче нитку.
13. Присїлась ізнов Далила до него:Ти й досі насьміхавшся з мене, і говориш лож; признайся ж бо таки, чим би тебе можна ввязати? І відказав їй: Як би ти віткала семеро кучерів 8 мойої голови ув основу,
14. Та прибила цьвяхом на ткацькому валу, тодї був би я малосилен як инші люде. Як же він заснув, узяла Далила сїм кучерів з голови в нього, ввіткала в основу та й закріпила гвоздем на ткацькому валу, і гукне тодї: Самсоне, Филистії на тебе! Схопиться ж він зо сну, та й вирвав ткацького вала вкупі з основою.
15. Привязалась ізнов Далила до його: Як же ти кажеш: Люблю тебе, коли серце твоє чуже до мене? Оце вже в третє насьміявсь ЄСИ 8 мене і не признавсь менї, у чому твоя сила, що такий ти дужий.
16. 1 як почала вона докучати йомубез перестану своїми речами та мучити його, так що й життє омерзїло йому,
17. Тодї він виявив їй усю правду,та й каже їй: До моєї голови бритва не торкалась, бо я посьвячении Господеві від матїрнього тіла. Коли б мене та острижено, тодї б зникла від мене сила моя; я був би малосилен, як инші люде.
18. Як же зрозуміла Далила, що вінїй виявив усе серце, послала вона кликати Филистіїв та й звелїла сказати їм: Тепер вже можете прибути,
