Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/263

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

251

Книга Суддїв 16. 17.


КНИГА СУДДЇВ 16. 17. 251

бо відкрив він мені ціле серце. Прийшли тоді Филистії та й принесли їй обіцяні гроші.

 19. Вона ж приспала його на колїнах у себе, та и кликнула одного чоловіка; той виголив семеро кучерів на голові в його. Тодї став він слабшати, і сила його покинула його.

 20. Як же крикнула вона: Самсоне,Филистії на тебе! прокинувсь він од свого сну, та й подумав: Отрясусь із сього, як і завсїди та й визволюсь. А того й не знав, що Господь відступив від його.

 21. Узяли ж його Филистії та й повиколювали йому очі; повели в Газу та й закували в мідяні кайдани, і мусів він у темниці молоти на жорнах.

 22. Волоссе ж на голові в його тимчасом одростало, там де було виголене.

 23. Зібралися ж якось князі Филистійські, принести свойму богові Дагонові велику жертву і повеселитись, бо казали: Бог наш подав нам нашого ворога Самсона в руки.

 24. Видячи його, й люд хвалив богасвого та говорив: Бог наш ворога нашого, що нашу землю пустошив, того що побив стільких, подав нам на поталу.

 25. А розвеселившись трапезуючи,сказали: Кликніть Самсона, нехай нас розсьмішить. Тоді взято Самсона 8 темниці, і він мусїв їх забавляти, і поставлено його між стовпами.

 26. Тоді попросив Самсон поводирясвого, що держав його за руку: Ось пусти мене, обмацяти стовпи, що на них стоїть будинок, обіпрусь я об них та відпічну.

 27. У будинку ж було повно чоловіків і жінок. Були там і всї князі Филистійські, а на даху зібралось до трох тисяч чоловіків і жінок, що дивились, як забавляв їх Самсон.

 28. І озвався тоді Самсон до Господаі рече: Господи Боже! зглянься на мене і дай мені, Боже мій, ще тільки раз таку силу, щоб я за обі очі мої помстив ся заразом над Филистіями!

 29. Тут він обняв оба середні стовпи, що на їх стояв будинок, одного правицею, другого лівицею.

 30. І промовив Самсон: Умирай, душе моя, з Филистіями! і потряс ними так потужно, що будинок ринув на князів і на ввесь люд, що там був. І мертвих, що він погубив їх умираючи, було більш, аніж тих, що 8а життя свого поперебивав.

 31. Прийшли тодї брати його й усяродина його, і взяли його та й поховали між Зореагою й Естаолом в батьківському гробовищі його батька Маноя. Двайцять літ судив Самсон Ізраїля.

Голова 17.

І^ув один чоловік на горі ЕФраїм, на ) імя Миха.

 2. Сей промовив до матері своєї:Одинайцять сот срібних сиклів, що вкрадено в тебе, і ти при менї вирекла проклін, сї гроші в мене в схованці: я взяв їх; тепер же верну їх. І відказала мати йому: Нехай тебе благословить господь, сину мій!

 3. От і вернув він матері одинайцятьсот. Мати ж його каже: Я хочу їх присьвятити господеві й на благо синові мойму обернути, на те, щоб із них зробити вирізуваного і виливаного ідола.

 4. Але він вернув таки срібло матерісвоїй, а мати взяла двісті срібних ссклів та й оддала золотареві, а той зробив з них вирізуваного і виливаного божка, і находивсь він у дому Михи.

 5. А був у Михи (окремо) дім длябожища. І зробив Миха єфод і терафим і посьвятив одного сина свого, щоб служив йому 8а сьвященника.

 6. Того часу не було князя в Ізраїлі,і кожен чинив, що здавалось йому доладнім.

 7. Був же тодї один молодик із Бетлевму Юдейського з покоління Юдиного; віц був Левит, і пробував там заволокою.

 8. Сей покинув город Бетлеєм Юдейський, щоб, де доведеться, пробувати заволокою, та й зайшов у ЕФраїм-гори, в господу до Михи.

 9. Питає в його Миха: Куди ти йдеш?Відказав той: Я Левит із Бетлеєма в Юдеї, а йду, щоб осїстись, де доветься.

 10. І каже йому Миха: Зістаньсь умене та й будь менї за батька й за сьвященника; я давати му тобі що