251
Книга Суддїв 16. 17.
бо відкрив він мені ціле серце. Прийшли тоді Филистії та й принесли їй обіцяні гроші.
19. Вона ж приспала його на колїнах у себе, та и кликнула одного чоловіка; той виголив семеро кучерів на голові в його. Тодї став він слабшати, і сила його покинула його.
20. Як же крикнула вона: Самсоне,Филистії на тебе! прокинувсь він од свого сну, та й подумав: Отрясусь із сього, як і завсїди та й визволюсь. А того й не знав, що Господь відступив від його.
21. Узяли ж його Филистії та й повиколювали йому очі; повели в Газу та й закували в мідяні кайдани, і мусів він у темниці молоти на жорнах.
22. Волоссе ж на голові в його тимчасом одростало, там де було виголене.
23. Зібралися ж якось князі Филистійські, принести свойму богові Дагонові велику жертву і повеселитись, бо казали: Бог наш подав нам нашого ворога Самсона в руки.
24. Видячи його, й люд хвалив богасвого та говорив: Бог наш ворога нашого, що нашу землю пустошив, того що побив стільких, подав нам на поталу.
25. А розвеселившись трапезуючи,сказали: Кликніть Самсона, нехай нас розсьмішить. Тоді взято Самсона 8 темниці, і він мусїв їх забавляти, і поставлено його між стовпами.
26. Тоді попросив Самсон поводирясвого, що держав його за руку: Ось пусти мене, обмацяти стовпи, що на них стоїть будинок, обіпрусь я об них та відпічну.
27. У будинку ж було повно чоловіків і жінок. Були там і всї князі Филистійські, а на даху зібралось до трох тисяч чоловіків і жінок, що дивились, як забавляв їх Самсон.
28. І озвався тоді Самсон до Господаі рече: Господи Боже! зглянься на мене і дай мені, Боже мій, ще тільки раз таку силу, щоб я за обі очі мої помстив ся заразом над Филистіями!
29. Тут він обняв оба середні стовпи, що на їх стояв будинок, одного правицею, другого лівицею.
30. І промовив Самсон: Умирай, душе моя, з Филистіями! і потряс ними так потужно, що будинок ринув на князів і на ввесь люд, що там був. І мертвих, що він погубив їх умираючи, було більш, аніж тих, що 8а життя свого поперебивав.
31. Прийшли тодї брати його й усяродина його, і взяли його та й поховали між Зореагою й Естаолом в батьківському гробовищі його батька Маноя. Двайцять літ судив Самсон Ізраїля.
І^ув один чоловік на горі ЕФраїм, на ) імя Миха.
2. Сей промовив до матері своєї:Одинайцять сот срібних сиклів, що вкрадено в тебе, і ти при менї вирекла проклін, сї гроші в мене в схованці: я взяв їх; тепер же верну їх. І відказала мати йому: Нехай тебе благословить господь, сину мій!
3. От і вернув він матері одинайцятьсот. Мати ж його каже: Я хочу їх присьвятити господеві й на благо синові мойму обернути, на те, щоб із них зробити вирізуваного і виливаного ідола.
4. Але він вернув таки срібло матерісвоїй, а мати взяла двісті срібних ссклів та й оддала золотареві, а той зробив з них вирізуваного і виливаного божка, і находивсь він у дому Михи.
5. А був у Михи (окремо) дім длябожища. І зробив Миха єфод і терафим і посьвятив одного сина свого, щоб служив йому 8а сьвященника.
6. Того часу не було князя в Ізраїлі,і кожен чинив, що здавалось йому доладнім.
7. Був же тодї один молодик із Бетлевму Юдейського з покоління Юдиного; віц був Левит, і пробував там заволокою.
8. Сей покинув город Бетлеєм Юдейський, щоб, де доведеться, пробувати заволокою, та й зайшов у ЕФраїм-гори, в господу до Михи.
9. Питає в його Миха: Куди ти йдеш?Відказав той: Я Левит із Бетлеєма в Юдеї, а йду, щоб осїстись, де доветься.
10. І каже йому Миха: Зістаньсь умене та й будь менї за батька й за сьвященника; я давати му тобі що
