Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/264

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

252

Книга Суддїв 17. 18.


252 КНИГА СУДДІВ 17. 18.

року десять срібних секлів і потрібну одежу та харч.

 11. Левит пристав на се, щоб зістатись у того чоловіка, і був у нього молодик як один із його синів.

 12. От і посьвятив Миха Левита, ібув у його молодик за сьвященника, і жив у господї в Михи.

 13. Тодї каже Миха: Тепер знаю,що господь буде благодатей до мене, бо маю Левіта 8а жерця.

Голова 18.

Того часу не було царя в Ізраїлі, а поколїннє Даново шукало собі того часу наслїдньої держави, бо йому й доти не допалось повного уділу між поколіннями Ізрайлевими.

 2. От і послали Данїї з поколіннясвого пятьох з’угадних мужів із Зореага й Естаола, щоб розгледіти землю та винишпорити, та й наказали їм: Ійдїть розглядайтесь по землї скрізь. Вони ж дойшли до гір Ефраїмових, зайшли до Михиної господи та й обночувались там.

 3. Будучи ж в Миховій господї, впізнали вони говірку молодого Левита, зайшли до його, та й поспитали в його : Хто тебе сюди завів, що тут робиш, і що таке ти в цьому домі?

 4. І відказав їм він: Так і так обійшовсь ізо мною Миха: найняв мене, й я його сьвященником.

 5. Тодї просять його: Спитай у Бога, щоб нам знати, чи пощастить нам у нашій дорозї, що верстаємо?

 6. І каже їм жерець: Ійдїть веселі;дорога, куди йдете, приятна Господеві.

 7. От і пійшли далїй ті пять мужівта й дойшли до Лаіса. Там побачили, як люде живуть безпечно звичаєм Сидонїїв, байдужно й тихо, та що не було в тій землї такого, що обиджав би в чому, або мав би яку власть. Від Сидонїїв вони далеко й не мають нї 8 ким ніякої справи до спідньої оборони.

 8. Як прийшли вони до своїх братіву Зореагу й Естаол, каже їм браття їх: І з чим же ви?

 9. А они відказують: Вставайте, двинемо проти них у поле! Бо землю ми огледїли: справді прегарна вемля, а ви оце вадумались; не гайтесь довше, рушаймо в дорогу, та й осягнемо вемлю в державу!

 10. Прийшовши туди, внайдете байдужний люд, а вемля простора.

 11. 1 рушили ввідти в покоління Данового в Зореаги й Естаола шість сотень увброєних людей.

 12. В свойму поході отаборилисьвони в Каріят-Яримі в Юдеї. Тим і провивається те місце по сей день табір Данів — ва Каріят-Яримом.

 13. Звідти йшли вони на Ефраїм-гори та й прийшли до господи Михиної.

 14. Тоді оввались ті пять мужів, щоходили в Лаіс, щоб розгледіти вемлю, і сказали своїм братам: Чи внаєте, що в сьому хуторі є єфод і тераФим, та вирізуваний і виливаний ідол? Зміркуйте ж оце, що маєте діяти.

 15. І завернули вони туди, прийшлидо господи молодого Левити в домі Михи, та й привітали його.

 16. А шістьсот чоловіка 8 синів Данових, увброєних, стояли ва ворітьми.

 17. Пятьох же мужів, що виходилина ровглядини, ввійшли, пробрались туди та й забрали вирізуваного ідола, єфод і тераФим та виливаного божища. Сьвященник же стояв за ворітьми 8 шістьма сотнями чоловіка в’оруженими,

 18. Як пробрались вони в будинокдо Михи, то й вабрали вирізуваного кумира й єфод і тераФим і виливаного божища. І питає їх сьвященник: Що ви коїте?

 19. Вони ж відказують: Мовчи, затули рота рукою, йди з нами, та й бувай батьком нам і сьвященником. Що бо тобі любійше, попувати в домі одного чоловіка, чи бути сьвященником в поколінню і роді в Ізраїлі*?

 20. І призволив сьвященник, і взявеФода й тераФима, вирізуваного ідола й виливаного божка, та й пійшов укупі з людьми.

 21. 1 пійшли вони далїй, виправившидїтей, скотину й дороге майно поперед себе.

 22. Ще ж не далеко відойшли відгосподи Михиної, а вже й скупились хуторяне в Михиній домівці, та й погнались за Данїями.