253
Книга Суддїв 18. 19.
23. 1 кликали вони за Данїями, а тіобернувшись питали в Михи: Що тобі треба? чого так кричиш?
24. Відказує сей: Ви забрали боги,що я собі постарав і жерця, та й пійшли собі. Як же се питаєте: Що тобі треба?
25. І відказали йому Данії: Стережись, щоб ми не чули більше твого голосу, ато сердиті люде кинуться на вас, і вгинеш сам та й погубиш твоїх.
26. І пійшли собі далїй Данії. Миха же, побачивши, що вони дужчі за його, вернувсь додому.
27. Забравши сим робом те, що постарав собі Миха, вкупі з його жерцем, напали вони на Лаіс, на людей тихих і байдужних, побили їх мечем а город пустили з димом.
28. Ніхто не допоміг їм, бо жили далеко від Сидону і не мали нї з ким ніякої справи. Місто се находилось на долинї, не далеко Бет-Рехова. І збудували собі (Данії) город, та й осїлись у йому.
29. 1 прозвали місто своє Даном, поімени предка свого Дана, сина Ізрайлевого; перше ж той город звався Лаіс.
30. І поставили в себе Данії вирізуваного ідола, а сьвященниками в поколінні Дановому були Ионатан, син Герсона, сина Мойсейового, і сини його аж по день уневолення свого.
31. І стояв у них ідол, що зробивМиха, увесь той час, як божий дом стояв у Силомі.
Було ж того часу, як не було ще царя в Ізраїлі, жив собі Левійський чоловік серед Ефраїмових гір. Держав він у себе дївку 8 Бетлеєма, в Юдеї 8а наліжницю.
2. Ся ж наліжниця посварилась І8ним та й утекла від його до своєї родини в Бетлеєм в Юдеї, та й пробувала там чотири місяці часу.
3. Потім пустив ся чоловік її в дорогу, щоб 8 нею щиро перемовитись та й узяти її до себе. Був при йому наймит його та два осли. Она ввела його в дім батька свого.
4. Батько молодоцї, побачивши його,привитав його радо, і вадержав його тесть, батько молодої женщини, у себе. І пробув він три днї в нього; вони їли й пили і ночували там.
5. На четвертий же день встав віндосьвіта, щоб вертати; та батько молодичин каже свойму зятеві: Покрепися ж перш куском хлїба, тоді й пійдете.
6. От вони й остались, і їли та пиливкупі; тодї ж прохавмолодичин батько чоловіка: Остансь на ніч та повеселись у нас.
7. Чоловік же піднявсь, щоб ійтив дорогу. А тесть його присилував таки, що він ще раз переночував.
8. Як устав сей на пятий день рановранці, щоб ійти, каже молодичин батько: Покрепись та загайсь, покіль день схилиться. От і їли оба знов.
9. Як устав же чоловік, щоб відходити з наліжницею та з наймитом, каже йому тесть: Дивись, як день хилиться ’д вечеру; ночуйте та повеселітесь; завтра рано встанете в дорогу і пійдете додому.
10. Та чоловік не схотів уже ночувати, пустивсь у дорогу, та й прибув у Евус, се Ерусалим, при йому ж була пара обтяжених ослів і наліжниця його.
11. Як же були вони під Евусом ідень вельми вже схилився, каже наймит свойму панові: Завернімо в Евузіївський город та переночуймо там.
12. Відказав йому пан його: Не пійдемо в місто чужинців, що не з синів Ізрайлевих, а простуймо в Гиву.
13. І каже наймитові свойму: Доякогось міста вже ми дійдемо та й обночуємось у Гиві, або в Рамі.
14. От і простували вони дальше, танедалеко від Гиви Беняминової зайшло їм сонце.
15. І повернули вони в Гиву, щобтам ночувати. Як же прийшли туди, мусїли седїти на майдані в місті, бо ніхто не закликав їх в господу на нічлїги.
16. Аж ось показавсь старий чоловік, що ввечері вертавсь із роботи своєї з поля. Родом був він з Ефраїмських гір і пробував чуженицею в Гиві, а люде тамошні та були Беняминїї.
17. Споглянувши сей і побачивши
