Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/266

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

254

Книга Суддїв 19. 20.


254 КНИГА СУДДІВ 19. 20.

чоловіка з клунками на улицї в місті, питає: Куди йдеш і звідкіля?

 18. Відказав же той: Ми йдемо з Бетлеєма в Юдеї в гори ЕФраїмські, бо я звідти. Ходив я в Бетлеєм в Юдеї, і вертаюсь тепер до моєї домівки. Та нема нїкого, щоб нас прийняв в господу;

 19. 6 в нас солома й харч ослам, єй хлїб і вино про мене й про твою рабу й про наймита, що має при собі твій раб, нічого нам не треба.

 20. Каже тоді старий чоловік: Нежурись, чого не було б у тебе, здайся на мене; тільки не ночуй на дворі.

 21. 1 повів його в свою домівку, і давослам харчі; і пообмивали вони собі ноги, й їли й пили.

 22. Тим часом як вони по трудї тїлапосиляли, обступили горожане господу, люде ледачі, перлись у двері і кричали на дїдуся, господаря дому: Виведи чоловіка, що повернув до тебе, щоб ми з ним розпитались.

 23. Вийшов до їх господар та й каже їм: Нї, браттє! не чиніте зла! Коли чоловік сей завернув до мене в господу, не подоба вам таке стидовище чинити.

 24. Ось у мене дївує дочка, а в йогоє наліжниця; виведу їх вам; насилуйте їх і чиніте, що вам до вподоби ; над сим же чоловіком не чиніте безчесті.

 25. Та люде ті не схотїли його слухати. Тоді вхопив чоловік наліжницю свою, та й вивів її до них на улицю, і вони пригортались до неї і ругались над нею всю ніч до ранку, і тодї аж її покинули, як зачервоніла зоря.

 26. Як же настав ранок, прийшламолодиця та й повалилась перед дверима того чоловіка, де був пан її, й лежала покіль настав день.

 27. Як же встав уранці пан її, тавідчинив двері й вийшов, щоб простувати своєю дорогою, аж наліжниця його лежить перед дверима господи, розтягнувши руки на порозі.

 28. Каже він їй: Уставай, пійдемо!аж нема відповіді. Побачивши, що вона вмерла, положив він її на осла та й пійшов до своєї домівки.

 29. Вернувшися ж додому, вхопивножа, взяв наліжницю свою, порізав її на дванайцять частин та й розіслав їх по всіх займищах Ізраїльских. ЗО. І кликав тоді кожен, хто се бачив: Такого не бувало й не видано з того часу, як Ізраїль вийшов з Египту, по сей день! Оце ж подумайте про се, порадьте та постановіть, що чинити!

Голова 20.

І повиходили всі сини Ізрайлеві, і зібралась громада як один чоловік від Дана аж до Берсабиї, і земля Галаадська перед Господом у МассиФІ.

 2. 1 зійшлися голови всього народу,всї покоління Ізрайлеві, на збори Божого народу, чотириста тисячей піхотників узброєних мечами.

 3. Та й Беняминїї дізнались, що сини Ізрайлеві війшлись в МассиФу. І питали Ізрайлитяне: Скажіть, як сталося тс погане діло?

 4. І відказав Левит, чоловік замученої молодиці так: Прибув я в Гиву Беняминову з моєю наліжницею, щоб там обночуватись.

 5. Та горожане Гиви обступили ніччю господу, задумавши мене вбити, і мучили вони мою наліжницю так, що вона й умерла.

 6. Тодї взяв я наліжницю мою, порізав її та й порозсилав по всьому займищу держави Ізрайлевої, бо вчинили вони беззаконне й соромне діло в Ізраїлі;

 7. Всі ви, сини Іврайлеві, тут, то жрозберіть все і постановіть, що чинити.

 8. Піднявсь тоді ввесь люд як одинчоловік, і промовив: Ніхто з нас нехай не йде додому, ніхто не вертайсь до господи своєї.

 9. От же що ми вробимо в Гивою:

 10. Возьмімо по десятку чоловіказ сотні з усїх поколінь Іврайлевих, і по сотні 8 тисячі, а по тисячі в десятьох тисячей; нехай наберуть харчі про людей, що пійдуть на Гиву Беняминову, покарати її за погане діло, яке вдіяла вона в Ізраїлі.

 11. 1 скупились усї покоління Ізрайлеві проти того міста однодушно, як один чоловік.

 12. І порозсилали покоління Ізрайлеві по всьому поколінню Еенямино