Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/27

Матеріал з Вікіджерел
Цю сторінку схвалено

15

Перва книга Мойсея 13. 14.

 6. І не вмішчала їх земля, щоб їм жити вкупі; бо майно їх було велике, так що не можна було жити вкупі.

 7. І була звяга між чабанами скоту Аврамового і між чабанами скоту Лотового. Канаанеї ж і Ферезії тодї жили на землї тїй.

 8. Рече ж Аврам Лотові: Нехай не буде звяги між мною й тобою і між чабанами моїми та чабанами твоїми: бо ми брати.

 9. Хиба ж не вся земля перед тобою? Відлучись від мене: коли ти налїво, я направо; коли ж ти направо, я налїво.

 10. І звівши Лот очі свої, побачив усю околицю Йорданську, що перше нїж зруйнував Господь Содому й Гоморру, вся до Сигора наповнена була водою, як сад Господень і як земля Египецька,

 11. І вибрав собі Лот усю околицю Йорданську, і відїйшов Лот ід востоку, і розлучився кожен із братом своїм.

 12. Аврам осївся в землї Канаанській, а Лот осївся в городах околишнїх, і двинув з наметом своїм до Содому.

 13. Люде ж Содомські та були злющі й грішні перед Господом вельми.

 14. Господь же рече Аврамові після того, як Лот розлучивсь із ним: Позирни очима твоїми, та поглянь од місця, де ти тепер, ід півночі, ід полудню, ід востоку, ід заходу.

 15. Бо всю землю, що ти вбачаєш, тобі оддам, і потомкам твоїм навіки.

 16. І вчиню потомки твої, як пісок земляний; коли хто зможе злїчити пісок земляний, то й потомки твої злїчить.

 17. Уставши, пройди землю в довжину і в ширину її; бо тобі оддам її.

 18. І відселившись Аврам, прийшов та й осївсь коло Мамрієвого дуба, що був у Гебронї, та й спорудив там жертівника Господеві.


ГОЛОВА 14.

Сталося ж за часів Амрафела царя Синеярського, і Арійоха, царя Еллазарського, Кедорлайомера, царя Еламського, і Тидала, царя Гоїмського,

 2. Що вчинили вони рать із Берою, царем Содомським, і з Бирсою, царем Гоморським, і з Синабом, царем Адамським, і з Семебером, царем Зебоїмським, і з царем Белїйським, се єсть Сигорським.

 3. Всї вони змовились ізійтись на Сиддим-долинї, се єсть теперенькі Море Солоне.

 4. Дванайцять год були вони підневолені Кедорлайомерові, а в чотирнайцятому роцї відступили.

 5. І прийшли в чотирнайцятому роцї Кедорлайомер і царі, що були з ним, та й побили Рефаїмів ув Астарот Карнаїмі, а Сусїїв у Гамі, а Еміїв на Кириятаїм-долинї,

 6. А Горіїв на їх Сеїр-горах, до Ель-Парана, що лежить на захід соньця від пустині.

 7. І повернули звідти та й дойшли до Ен-Мишпата, се Кадес, і звоювали всю землю Амалекиїв та Аморіїв, що жили у Газазон-Тамарі.

 8. Вийшов же царь Содомський, і царь Гоморський, і царь Адмейський, і царь Зебоїмський, і царь Белїйський чи Сигорський, та й постали проти них на Сиддим-долинї:

 9. Проти Кедорлайомера, царя Еламського, та Тидала, царя Гоїмського, та Амрафела, царя Синеярського, та Арійоха, царя Еллазарського, чотири царі проти пятёх,

 10. На Сиддим же долинї та було багацько ям. І побігли царі Содомський та Гоморський та й попадали туди, а ті, що зістались, побігли в гори.

 11. І позабирали вони все добро Содомське й Гоморське й усї харчі їх та й пійшли звідти.

 12. І взяли Лота, сина брата Аврамового, що жив у Содомі, та й рушили звідти.

 13. Аж ось прийшов один, що втїк, та й сказав Аврамові Євреєві, що жив коло дубів Мамрія Аморієнка, брата Єсколового та Анерового, сї ж були союзники Аврамові.

 14. Чуючи ж Аврам, що його небожа зайнято в полонь, уворужив своїх сьвідомих кметїв, що породились у його в господї, три сотнї і восїмнайцятеро, та й двинув нагоньця до Дану.