Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/270

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

258

Книга Рути 1. 2.

до свого народа і до своїх богів; вертайсь і ти слїдом за нею.

 16. Але Рут сказала: не силуй мене покинути тебе і вернутись од тебе; куди підеш ти, туди й я піду, і де жити меш ти, там і я жити му; твій народ буде моїм народом, і твій Бог моїм Богом;

 17. І де ти помреш, там і я помру, і бажаю, щоб і мене там поховали. Чи так, чи сяк вчинить зо мною Господь, одна смерть розлучить мене з тобою!

 18. Як же вона побачила, що тая твердо постановила собі йти з нею, то й перестала вмовляти її.

 19. От і йшли вони обидві вкупі, доки не прийшли до Вефлеєма. Як прийшли вони у Вєфлеєм, усе місто заворушилось через їх, і говорили: Чи не Ноема се?

 20. Вона сказала їм: не звіть мене Ноемою[1], а звіть Марою[2], бо Всемогущий послав на мене велике горе.

 21. Я вийшла звідсїль заможна, а Господь вернув мене сюди з порожнїми руками. Навіщо ви звете мене Ноемою, коли Господь напустив на мене допуст, і Всемогущий послав на мене смуток?

 22. І вернулась Ноема, і з нею її невістка Рут, Моабитянка, що прийшла з Моабських полів, і прибули вони до Вефлеєма саме перед ячмінними жнивами.


Голова 2.

В Ноеми був родич з чоловікового роду, на ймення Бооз, чоловік дуже заможний, з Елимелехового роду.

 2. І сказала Рут, Моабитянка, до Ноеми: Пусти мене на поле збирати колоски слїдком за тим, в кого запобіжу ласки. Вона сказала їй: То й іди, моя доню.

 3. Вона пішла, і прийшовши збирала на полі колоски позад женцїв. І трапилось так, що та частка поля належала до Бооза, що був з Елимелехового роду.

 4. Коли це Бооз приходить з Вєфлеєма і промовив до женців: Господь при вас! Вони одказали йому: Благослови й тебе Господь!

 5. І сказав Бооз до наймита, що доглядав женцїв: чия це молодиця?

 6. Наймит, що доглядав коло женцїв, відповів кажучи: Ся молодиця Моабитянка, що прийшла з Ноемою з Моабського краю;

 7. І сказала вона: Будь ласкав, дозволь менї визбирувати колоссє позаду женцїв! Прийшла вона, та й остає тут од самого ранку й досі; в дома і не була.

 8. І промовив Бооз до Рути: Слухай, небого! Не ходи вбирати на инче поле і не переходь звідсїль; будь тутечки з моїми дївчатами.

 9. Дивись, де вони жнуть на постатї, та й хода за ними. Я дав приказ хлопцям моїм не чіпати тебе. Як тобі схочеться пити, то йди до посуду та й пий, те, що черпають мої хлопцї.

 10. Вона впала ниць і поклонилась до землї, і промовила до його: Чим я запобігла ласку в очах твоїх, що ти приймаєш мене, хоч я й чужоземка?

 11. Бооз одповів сказавши їй: Менї розказано про все, що ти зробила задля своєї свекрухи після смертї твого чоловіка, покинувши батька твого і матїр твою, і отчину твою та прийшла до народа, котрого ти не знала нї повавчора нї вчора.

 12. Бог прийми це твоє дїло! І нехай тобі буде повна нагорода від Господа, Бога Ізрайлевого, до котрого ти прийшла, щоб під його крилами захистити себе!

 13. Вона сказала: Дозволь менї запобігати ласки в твоїх очах, мій добродїю! Ти бо мене звеселив і промовив по серци твоєї рабинї, коли я невартна нї однієї зпоміж твоїх служениць.

 14. І сказав їй Бооз, як був час обідати: Ходи сюди і їж хлїб, і вмочай свій шматок в оцет. І сїла вона коло женцїв, і він подав їй праженого хлїба; і вона їла, і наїлась до сита, ще й зісталось.

 15. І встала вона, щоб збирати, а Бооз дав приказ своїм наймитам, сказавши: нехай вона збирає колосся і поміж снопами, і не з’обижайте її.

 16. Та й самі колосся із снопів по-

  1. Приємна.
  2. Гірка.