261
Перва книга Самуїлова 4.
звали Анна, другу Феннана. У Феннани були дїти, в Анни ж не було дітей.
3. 1 ходив сей чоловік що року з домівки своєї до Силому, молитись перед Господом Саваотом*, і приносити жертви. Там були Ілїй, і два сини його Офнїй і Пинеес сьвшценниками Господніми.
4. Що разу ж, як жертвував Елкана, давав жінці своїй Феннанї і всім її синам і дочкам по частині* жертівній;
5. Аннї же давав окрему частину,бо любив її більше, хоч Господь зачинив її матірне лоно.
6. Перекірниця ж її допікала їй гіркими речами, щоб їй досадити, що Господь зачинив лоно її.
7. Так бувало воно що року, скількинї ходили вони до Господнього дому, завдав було їй жалю, а та плаче й не їсть.
8. Поспитав же чоловік її Елкана:Анно, чого ти плачеш і не їси і чого така сумна? Хиба ж я тобі не дорожчий за десять синів?
9. Як же вони рав у Силомі попоїлита напились, піднялась Анна та й пійшла перед Господа; Ілїй же, сьвященник, седїв саме на ослонї коло дверей Господнього храму.
10. І молилась вона в своїй журбіГосподеві і плакала гірко.
11. Та й обреклась таким обітом:Господи Саваот! коли змилосердишся над горем раби твовї та й згадаєш мене і не забудеш раби твоєї та даси рабі твоїй музького пагоньця, дак я передам його Господеві: по ввесь вік його бритва не доторкнеться голови його.
12. Тим часом як вона так довго перед Господом молилась, Ілїй придивлявсь її устам;
13. Анна ж промовляла тихцем, тільки губами ворушила, голосу ж її не чутно було, то ж Ілїй думав, що вона пяна.
14. От і рече до неї: Чи довго щеостанеш пяною ? Йди, витверезись.
15. І відказала Анна: Нї, панотченьку: я безщасна людина: вина й впо* Сил небесних, войнства небесного. юючого напитку не пила я, тільки горе серця мого вилила перед Господом.
16. Не вважай рабу твою за ледащу,бо я тільки з великої туги і печалі* досі промовляла.
17. І відказав Ілїй: Іди 8 упокоєм;Бог Ізрайлів спевнить, про що ти його благала.
18. І рече вона: Ой коли б же рабатвоя та здобулась на твою ласку! От і пійшла собі молодиця, та й їла і не була вже більш сумна.
19. Назавтра вранці* рано поклонились вони перед Господом та й вернулись додому в Раму. Як же пригорнувсь тоді Елкана до жінки своєї, спогадав про неї Господь,
20. І як надійшла пора, Анна завагонїла та й вродила сина, і назвала його Самуїль: бо (казала): у Бога я випросила його.
21. Як ійшов же Елкана з усією родиною своєю знов, щоб принести Господеві рокову жертву і все,’ що він обіцяв,
22. Не пійшла 8 ними Анна, кажучисвойму чоловікові: коли хлопця відлучу, тоді* відведу його, щоб він явивсь перед Господом та й зіставсь там довіку.
23. І каже їй Елкана, чоловік її:Чини, як тобі лучче; седи дома, покіль відлучиш його. Дай тількі Господи, щоб слово твоє справдилось. От і зісталась молодиця дома та й годувала сина докіль не відлучила.
24. Як же відлучила, взяла вонайого в дорогу, та ще й три бики та е«у муки й бурдюк вина, і прийшла до храму Господнього в Силом. Хлопець же був ще маленький.
25. І заколено бика, і привела матихлопчика перед Ілїя.
26. І рече: Панотче, так правда, якживе душа твоя, я та жінка, що тут перед тобою стояла, благаючи Господа;
27. Про се хлопятко благала я, і Господь ізглянувсь на моє благаннє, що заносила до його.
28. Оце ж і я оддаю його Господевіна ввесь вік його, щоб служив Господеві. От і зоставила його там Господеві.
