263
Перва книга Самуїлова 2. 3.
подь: Чи я ж не обявився домові батька твого, як вони були ще в дому Фараоновому в Египтї,
28. Та чи не вибрав його собі із усїхпоколінь Ізрайлевих у сьвященники, щоб приступав до жертівника мого, щоб запалював кадило і носив єфод передо мною? Чи не удїлав я домові отця твого з усїх жертов синів Ізрайлевих?
29. Про що ж се ви берете під ногимої жертви й хлібні приноси, що я заповідав для храмини моєї, і чому ти поважаєш синів твоїх над мене, що ви годуєтесь найпереднїйпшми частями з усїх жертов народу мого Ізраїля?
30. 3а се ж ось як говорить Господь,Бог Ізрайлїв: Я сказав був: дім твій і дім отця твого буде служити перед лицем моїм по віки; та тепер говорить Господь: не так воно буде; бо я прославлю тих, що мене будуть прославляти, а .хто мене зневажає, того соромити му.
31. Настане час, що відсічу рукутвою і руку дому вітця твого, так що в твоїй родині не буде старця.
32. Тодї . будеш позирати на противника твого у всьому щастю Ізрайле* вому, та в твоїй родднї не буде нікого старезного по всї. днї,
33. Та не відкину я всякого з тебевід жертівника мого, щоб колоти очі твої, і мучити душу твою; усе ж потомство твоє в середніх літах буде гинути.
34. Ознакою ж тобі, що станетьсяв обома синами твоїми, Офнїєм і Пинеесом, буде: що вони обидва помруть одного дня.
35. Я ж собі поставлю надійногосьвященника, що чинити ме волю мою по душі менї; і збудую йому незрушиму господу, і буде він. по всї днї ходити перед помазанником моїм.
36. І буде колись так, що, хто б нїзоставсь із потомків твоїх, приходити і припадати ме перед ним, випрошуючи гроша срібного і скибочку хлїба, та казати ме: Прийми мене на яку послугу в твойму левітському урядованню, ще б мати чим прохарчуватись.
Молодик же Самуїл доглядав служби перед Господом під назиром Ілїя. Слово Господнє бувало того.часу рідко, мало хто мав і видіння Господні.
2. Оце ж того часу, як уклавсь Ілїйспати на звиклому свойму місці, і почали йому заплющуватись очі, так що вже не бачив нїчого;
3. Також і сьвітилника Божого щене згашено, лежав і Самуїл у храмі Господньому там, де стояв ковчег.Божий:
4. Аж ось озвавсь Господь: Самуїле!Самуїле! Сей відказав: Ось я!
5. Та й йобіг до Ілїя й каже: Ось я!Ти мене кликав. А той каже: Не кликав я. Лягай знов спатд. Він пійшов і лїг спати.
6. Господь же оввавсь ізнов: Самуїле! Самуїле! Схопився Самуїл, пійшов до Ілїя й каже: Ось я! Ти мене кликав. Той же відказує: Не кликав, синку. Лягай знов спати.
7. Самуїл же та невзнав ще (голосу)Господа, і не було ще йому обяву.
8. 1 промовив знов Господь до Самуїла в трете. Він схопився і прийшов до Ілїя та й каже: Ось я! Ти ж бо кликав мене. Тодї постеріг Ілїй, що се був Господь, що кликав хлопця,
9. 1 каже Ілїй Самуїлові: Ійди, лягай спати, а коли б він тебе кликнув, ти відкажи: Глаголи, Господи, раб твій слухає. І Самуїл пійшов та й лїг на свойму місцї.
10. 1 прийшов Господь, став і промовив, які за першими разами: £а* муїле! Самуїле 1 Самуїл сказав: Глаголи, твій раб чує.
11. 1 рече Господь Самуїлові: Я вдіюв Ізраїлі таке діло, що хто почує, в того обіуш звинїти ме.
12. Того дня справджу на Ілїї все,що я глаголав про його родину; я почну та й докінчу:
13. Я ж обявив йому, що я покараюродину його на віки за ту провину, що він знав, яку сини його чинять погань, та й не зупиняв їх ;
14. Оце поклявсь я домові Ілїєвому,що переступів родини Ілїєвої не спокутувати нї заколюваними жертва
