Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/276

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

264

Перва книга Самуїлова 3. 4.


ПЕРВА КНИГА САМУМОВА 3. 4.

ми, нї приносами хлібними по віки.

 15. 1 лежав Саму’іл до ранку, вранціж піднявся та й відчинив двері в храмі Господньому; але страхався Самуїл обявити Ілїеві се видїннв.

 16. Ілїй же кликнув Самуїла й каже: Синку Самуїле! Той відказує: Ось я!

 17. І питав: Що воно таке, про щоговорив до тебе Господь? Не втаюй від мене. Бог вробить те й те тобі, коли що потаїш ів того, що він глаголав до тебе.

 18. От і поставив перед ним Самуїлусю річ і не вмовчав нї же. Відкавав тодї: Він — Господь; що йому до вподоби, те й учинить.

 19. Самуїл же виріс, і Господь бувів ним, і не дав нї одному слову упасти на вемлю.

 20. І ввнав увесь Івраїль від Данута й до Берсабиї, що Самуїла явлено пророком в Іграїлї.

 21. І являвся дальш Господь у Силомі, як обявився Самуїлові словом своїм Господнім.

Голова 4.

І пійшов поклик Самуїлів по всьому Іврайлеві, і виступили Іврайлитяне на війну проти Филистіїв та й отаборились при Авен-Езері, тим часом як Филистії отаборились під Афєком.

 2. І вдарили Филистії на Івраїля, іпоконали Филистії Іврайлитян, і побито їх на боввому майдані в чистому полі до сорока тисячей.

 3. Як вернувся ж люд у табір, говорили громадські мужі Іврайлеві: За що побив нас сьогодні* Господь перед Филистіями? Ось візьмімо в Силому до себе скриню вакону Господнього, щоб ійшла посеред нас і спасла нас ів рук ворогів наших.

 4. І послав народ у Силом, і ввялизвідти ковчег закону Господа Саваота, що царює над херувимами, а обидва сини Ілїєві, Офнїй та Пинеес провожали скриню вавіту Господнього.

 5. Як прибула ж скриня вакону Господнього в табір, то ввесь Івраїль підняв такий сильний крик, що аж вемля вастогнала.

 6. Почувши ж Филистії голоснийгук, питали: Чого се такі грімкі оклики в таборі Еврейському ? І як догнались, що ковчег Господень прибув у табір,

 7. Так полякались Филистії, бо говорили: се той Бог прибув до них у табір; і казали: Горе нам тепер, бо такого не бувало нї вчера нї* три днї тому!

 8. Горе нам! хто врятує нас із потали сього страшного Божества? Се те саме божество, що побило Египтіїв всякими карами в пустині*!

 9. Кріпітесь і покажіть себе мужами, Филистії, щоб не вробились крепаками в Евреїв, як були вони крепаками вашими. Ставайте мужно 8 ними до бою!

 10. 1 вдарили Филистії, Іврайлитянеж підлягли, та й побігли кожен у свій намет, а був побій вельми тяжкий, і полягло Івраїля трийцять тисячей чоловіка піхоти.

 11. Та й скриню Господню взято іобох синів Ілїввих убито.

 12. Утікаючи же один Беняминїйв місця бою, прибіг того ще самого дня в Силом з розідраною одежою і 8 порохом на голові.

 13. Як він прибув, седїв Ілїй насвойму стілцї коло дверей і позирав на шлях, бо серце його боялось за ковчег Божий. Як же прийшов чоловік той і сповістив місто, так ваплакав увесь город.

 14. Почувши Ілїй крик, питав: Щосе ва крик? Тодї підійшов той чоловік та й приніс Ілїеві звістку.

 15. Ілїеві ж було вісімдесят і девятьліт віку, і очі в його потемніли, так що він уже не добачав.

 16. Як же сказав той чоловік Елїєві:Я той, що прибув 8 табору, і сьогодні втїк в боєвого поля, він вапитав: Що ж там сталося, синку?

 17. Посел дав йому таку відповідь:Кинувсь навтеки Івраїль перед Филистіями, до того полягло вельми багацько люду; твої обидва сини, Офнїй і Пинеес мертві та й скриню Божу ввято!

 18. Як же сказав про ковчег Божий,упав той ів стільця коло дверей горілиць, зломив шию й умер: був бо й старий і важкий собі чоловік. Сорок год суддював над Ізраїлем.