264
Перва книга Самуїлова 3. 4.
ми, нї приносами хлібними по віки.
15. 1 лежав Саму’іл до ранку, вранціж піднявся та й відчинив двері в храмі Господньому; але страхався Самуїл обявити Ілїеві се видїннв.
16. Ілїй же кликнув Самуїла й каже: Синку Самуїле! Той відказує: Ось я!
17. І питав: Що воно таке, про щоговорив до тебе Господь? Не втаюй від мене. Бог вробить те й те тобі, коли що потаїш ів того, що він глаголав до тебе.
18. От і поставив перед ним Самуїлусю річ і не вмовчав нї же. Відкавав тодї: Він — Господь; що йому до вподоби, те й учинить.
19. Самуїл же виріс, і Господь бувів ним, і не дав нї одному слову упасти на вемлю.
20. І ввнав увесь Івраїль від Данута й до Берсабиї, що Самуїла явлено пророком в Іграїлї.
21. І являвся дальш Господь у Силомі, як обявився Самуїлові словом своїм Господнім.
І пійшов поклик Самуїлів по всьому Іврайлеві, і виступили Іврайлитяне на війну проти Филистіїв та й отаборились при Авен-Езері, тим часом як Филистії отаборились під Афєком.
2. І вдарили Филистії на Івраїля, іпоконали Филистії Іврайлитян, і побито їх на боввому майдані в чистому полі до сорока тисячей.
3. Як вернувся ж люд у табір, говорили громадські мужі Іврайлеві: За що побив нас сьогодні* Господь перед Филистіями? Ось візьмімо в Силому до себе скриню вакону Господнього, щоб ійшла посеред нас і спасла нас ів рук ворогів наших.
4. І послав народ у Силом, і ввялизвідти ковчег закону Господа Саваота, що царює над херувимами, а обидва сини Ілїєві, Офнїй та Пинеес провожали скриню вавіту Господнього.
5. Як прибула ж скриня вакону Господнього в табір, то ввесь Івраїль підняв такий сильний крик, що аж вемля вастогнала.
6. Почувши ж Филистії голоснийгук, питали: Чого се такі грімкі оклики в таборі Еврейському ? І як догнались, що ковчег Господень прибув у табір,
7. Так полякались Филистії, бо говорили: се той Бог прибув до них у табір; і казали: Горе нам тепер, бо такого не бувало нї вчера нї* три днї тому!
8. Горе нам! хто врятує нас із потали сього страшного Божества? Се те саме божество, що побило Египтіїв всякими карами в пустині*!
9. Кріпітесь і покажіть себе мужами, Филистії, щоб не вробились крепаками в Евреїв, як були вони крепаками вашими. Ставайте мужно 8 ними до бою!
10. 1 вдарили Филистії, Іврайлитянеж підлягли, та й побігли кожен у свій намет, а був побій вельми тяжкий, і полягло Івраїля трийцять тисячей чоловіка піхоти.
11. Та й скриню Господню взято іобох синів Ілїввих убито.
12. Утікаючи же один Беняминїйв місця бою, прибіг того ще самого дня в Силом з розідраною одежою і 8 порохом на голові.
13. Як він прибув, седїв Ілїй насвойму стілцї коло дверей і позирав на шлях, бо серце його боялось за ковчег Божий. Як же прийшов чоловік той і сповістив місто, так ваплакав увесь город.
14. Почувши Ілїй крик, питав: Щосе ва крик? Тодї підійшов той чоловік та й приніс Ілїеві звістку.
15. Ілїеві ж було вісімдесят і девятьліт віку, і очі в його потемніли, так що він уже не добачав.
16. Як же сказав той чоловік Елїєві:Я той, що прибув 8 табору, і сьогодні втїк в боєвого поля, він вапитав: Що ж там сталося, синку?
17. Посел дав йому таку відповідь:Кинувсь навтеки Івраїль перед Филистіями, до того полягло вельми багацько люду; твої обидва сини, Офнїй і Пинеес мертві та й скриню Божу ввято!
18. Як же сказав про ковчег Божий,упав той ів стільця коло дверей горілиць, зломив шию й умер: був бо й старий і важкий собі чоловік. Сорок год суддював над Ізраїлем.
