Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/28

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

16

Перва книга Мойсея 14. 15.

 15. І роздїливсь, він і його кметї, на купи, та й напав на їх у ночі і побив їх, і вганяв за ними аж до Хоби, що лежить на півнїч од Дамаска.

 16. І вернув усе майно їх, і Лота, небожа свого, вернув і майно його, і жінок і кметї.

 17. Вийшов же царь Содомський назустріч йому, після того як вернувсь, подужавши Кедорлайомера й царів, що були з ним, на Саве-долину, се долина Царська.

 18. А Мелхизедек, царь Салемський, винїс хлїб і вино; був же він сьвященник Бога вишнього.

 19. І благословив його, і рече: Благословен ти, Авраме, від всевишнього Бога, Владики неба і землї!

 20. І благословен Бог всевишнїй, що подав тобі у руки ворогів твоїх запеклих! Аврам дав йому десятую часть із всього.

 21. Каже ж і царь Содомський Аврамові: Оддай менї кметї, майно ж возьми собі.

 22. Рече ж Аврам до царя Содомського: Здіймаю руку мою до Господа Бога вишнього, що сотворив небо й землю:

 23. І нитки й ременя обувнього не возьму з усього твого, щоб не сказав: Я збогатив Аврама.

 24. Нїчогісїнько менї, опріч єдино, що поїли кметї мої та кромі частини мужів, що ходили зо мною: Анер, Єшколь і Мамрій нехай беруть свою частину.

Голова 15.

Після того, як се сталось, було слово Господнє до Аврама у видїнню: Не бійсь, Авраме; я тобі щит, нагорода твоя велика буде вельми.

 2. Рече ж Аврам: Владико Господе, що менї даси? одпускаюсь я бездїтен, а наслїдник моєї худоби сей Дамашчанець Елиєзер.

 3. І рече Аврам: Не дав єси менї потомства, дак раб моєї господи наслїдник мій буде.

 4. І знов слово Господнє було до його і глаголе: Не буде він твоїм наслїдником, а той хто вийде з тебе, той буде наслїдник тобі.

 5. І вивів його з намета і рече: Позирни на небо та злїчи зорі, коли зможеш злїчити їх. І рече: Такі будуть потомки твої.

 6. І поняв Аврам віри Господеві, і він полїчив йому те за праведність.

 7. Рече ж до його: Я Господь, що вивів тебе із Ура Халдейського, щоб оддати тобі землю сю в наслїддє, наслїдствовати.

 8. І рече: Владико Господе, почому знати му, що наслїдити му її ?

 9. Рече ж до його: Возьми менї телицю трилїтню, та козу трилїтню, та барана трохлїтка, та горлицю, та голубеня.

 10. Узяв же він усе те та й порозтинав пополам, і положив їх противолично одну частину до другої, а птиць не розтинав.

 11. Злетїлося ж птаство на труп розтятий; Аврам же зганяв його.

 12. А як заходило соньце твердий сон обняв Аврама, і страх у темряві великий напав на його.

 13. І речено було до Аврама: Знаючи знай, що переселятись буде потомство в землю не свою, і підневолять його, і тїснити муть його чотири ста лїт.

 14. Народові ж тому, що йому будуть підневолені, дам присуд я, а потім ізийдуть геть із майном великим.

 15. Ти ж одідеш до отцїв твоїх з упокоєм, і поховають тебе в старощах добрих.

 16. У четвертому ж родї вернуться сюди; не сповнились бо гріхи Аморіїв і досї.

 17. Як же було соньце на западї та згусла темрява тодї, наче піч задимувала, і поломя огняне пройшло між розтятими частинами.

 18. У той день завітував Господь з Аврамом завіт, глаголючи: Потомству твойму дам землю сю від ріки Египецької до ріки великої, ріки Евфрата:

 19. Кеніїв, і Кенесіїв, і Кедмоніїв,

 20. І Хетіїв, і Ферезіїв, і Рефаїв,

 21. І Аморіїв, і Кананеїв, і Гергесіїв, і Ебусеїв