Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/290

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

278

Перва книга Самуїлова 17.


ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 17.

сять боханцїв хлїба та віднеси хутенько братам у табір;

 18. А сї десять молочних сирів однеси гетьманові, та довійдайся, яково там братам твоїм, та чого б їм треба.

 19. Саул же й вони й усе Ізраїлськевійсько стояли в Теребинтовій долині, і ладились до бою з Филистіями.

 20. І здав Давид назавтра вранцїрано отару пастухові, забрав усе та и пійшов у дорогу, як наказав йому Ессей. Як прийшов же до обозу, саме тодї вирушило військо боєвими лавами, й знявсь військовий крик.

 21. Як Ізрайлитяне, так і Филистіїстояли готові до бою, лава навпроти лави.

 22. І слобонившись Давид від своїхклунків, передав те все обозному сторожові та й побіг у боєві лави, а ввійшовши туди, спитав у братів, як їм живеться.

 23. Саме ж тодї як він розмовляв ізними, виступив із Филистійських рядів одноборець, на імя Голіят,’ Филистій з Гета, і провадив звичайні свої речі, так що й Давид їх чув.

 24. Як же побачили Ізраїльскі воякисього чоловіка, утїкали з перед нього і лякались вельми.

 25. І говорили Ізрайлитяне: бачитесього чоловіка, що он виходить? Виступав він, щоб зневажати ІЗраїля; коли б хто вбив його, то царь одарував би його багацтвом, і оддав би дочку за його, а родину батька його звільнив би від усякої данини.

 26. 1 допитував Давид у тих мужів,що стояли коло його: Що буде тому, хто вбє сього Филистія, що так зневажає військо живого Бога?

 27. А люде відказали йому так само:Те й те буде тому, хто його вбе.

 28. Як почув же найстарший братДавидів Еліяб, що він говорить з тими мужами, то й розсердився Еліяб на Давида та й каже: Про що прийшов ти сюди, і на кого покинув тих трохи овечат у степу? Я знаю твою гординю і дурне твоє серце. Прийшов ти сюди дивитись на війну.

 29. 1 відказав Давид: Що ж таке вчинив я? То було тілько слово. ЗО. І повернувсь од його до другого, і питав тим же робом, і відказували йому люде, як і ва першим разом.

 31. Як же пійшла поголоска про те,як допитувався Давид, переказано про се Саулові, і звелів Саул покликати його.

 32. 1 промовив Давид до Саула: Нехай нїхто не впадав духом ізза оттого; раб твій виступить та й бити меться з тим Филистіем.

 33. І відказав Саул Давидові: Нетобі виходити проти сього Филистія, щоб із ним битись, бо ти ще хлопець, а він вояка з молодощів.

 34. 1 сказав Давид Саулові: Раб твійдоглядав батькової отари і як инодї прийде було лев, чи то ведмідь та вхопить овеча зміж отари,

 35. Так я бувало біжу та й бю його,покіль вирву йому з пащі овеча. Якже він кидавсь на мене, то я вхоплю його за горло та й убю на смерть.

 36. Леви й ведмеді вбивав раб твій,так мусить і сьому необрізаному Филистіеві так само бути, як з ними, бо він зневажав воїнів живого Бога.

 37. І закінчив Давид: Господь, щорятував мене із левиних і ведмежих лаб, вирятує мене й з рук сього Филистія. І каже Саул Давидові: Йди, і нехай Господь буде з тобою!

 38. 1 вдїг Саул Давида в свою боєвуодїж, і вложив йому на голову мідяного шолома, і надів на нього панцера.

 39. І підперезавсь Давид мечем йогопо боєвій одежі його і силкувавсь ходити, бо він не привик був до такого. Відтак сказав Давид Саулові: Я не вмію в сьому ходити, я бо не навик. І зняв Давид все те з себе.

 40. І взяв він палицю свою в рукуі знайшов собі пять гладеньких каменів в потоці та й вложив їх собі в пастушу торбину, і взяв свою пращу в руку та й виступив проти Филистія.

 41. Филистій же наступав усе близше та близше на Давида, і той чоловік, що носив йому щита, йшов поперед його.

 42. Як споглянув же Филистій тапобачив Давида, то й погордував ним, бо сей був ще хлопець, і краснощокий і принадного виду.