282
Перва книга Самуїлова 20.
€М, бо там будуть приносити рокову жертву від усієї родини його.
7. Коди скаже на се: Добре! так буде спокій рабу твойму; як же закипить гнївом, так знати меш тодї, що він надумавсь, якесь лихо заподіяти.
8. Покажи милость рабові твойму,ти ж бо ввійшов у Господню вмову з рабом твоїм, і коли на менї вагонить яка провина, так убий ти мене; про що тобі вести мене до панотця твого?
9. І відказав Йонатан: Ніяк не будесього з тобою, бо коли б я справді дознавсь, що в мого панотця задумано вчинити лихе діло над тобою, так хиба б же я тебе не остеріг?
10. І відказав Давид Йонатанові:Коли б мене хто небудь сповістив, чи не дав тобі панотець сердиту відповідь !
11. І сказав Йонатан Давидові: Осьходімо в поле. І вийшли обидва на поле.
12. От і каже Йонатан Давидові: Якживе Господь, Бог Ізрайлїв: я завтра около сієї пери, або позавтра, допитаюсь у панотця мого, і наколи буде що добре про Давида, а я тоді не пошлю до тебе й не сповіщу тебе про те,
13. Нехай те й те вдїє Господь з Йонатаном та ще й причинить йому. Коли ж панотець мій постановив заподіяти зло тобі, то я й про те сповіщу тебе, а тоді йди в мирі, і нехай Господь буває з тобою, як він бував із моїм панотцем.
14. Але й ти, як я буду жити, вчиниш надо мною милосерде Господнє;
15. А коли б я вмер, то не віднімай.милости твоєї від мого дому повіки, навіть тоді, як повикоренює Господь ворогів Давидових одного за одним із землї.
16. Так учинив Йонатан умову з домом Давида, і сказав: Нехай помститься Господь над ворогами Давидовими!
17. І заприсяг Йонатан Давидові щераз у любові своїй до його, бо любив його як свою^душу.
18. І каже Йонатан йому: Завтрановомісяць, то про тебе питати муть (бо твоє місце буде порожнє);
19. Аж до третього дня питати мутьпро твоє місце; то ж третього дня прийди на те місце, де ховавсь уперед, та й сядь коло каменя Азель;
20. Я ж пущу туди три стріли, начеб стріляв до мети.
21. А також посилати му хлопцякажучи йому: Йди шукай стріли; і як скажу хлопцеві: стріла лежить ось де перед тобою, неси сюди! то ти приходь ід мені, бо все гаразд, так певно, як живе Господь.
22. Коли ж кликну молодикові так:стріла лежить від тебе далїй, тоді йди собі, бо Господь відсилає тебе;
23. Що ж до розмови нашої, дак нехай Господь буде сьвідком між мною й тобою по віки.
24. 1 сховався Давид у полі. Як женастав новомісяць, сїв царь за столом обідати.
25. І сїв царь на свойму звичайному місці, на покуті, і встав Йонатан, Абенир же сїв побіч Саула, а Давидове місце зісталось порожнє.
26. Та Саул не сказав того дня нїчого, бо думав, що се так лучилось, що Давид нечистий, що не очистився.
27. Прийшов і другий день у новому місяцї, а місце Давида оставало порожне. Тоді сказав Саул свому синові Йонатанові: Чом се Ессеєнко нї вчора, нї сьогодні не прийшов до обіду?
28. І відказав Йонатан Саулові: Давид випрохав у мене відзвіл у Бетлеєм;
29. Відпусти, каже, мене, бо в нас умісті родова жертва, і брат мій покликав мене; коли твоя ласка, так одпусти мене, братів моїх одвідати; через те ж то він і не прийшов до царського обіду.
30. І закипів Саул гнївом на Йона
тана й скавав йому: Сину ти ледащичин! Я добре знаю, що ти здружився з Ессеєнком на сором собі самому й на сором матері твоїй!
31. Бо всі дні, поти син Ессеїв житиме на землі, не встоїш нї сам ти, нї твоє царство. Оце ж пошли, нехай приведуть його перед мене: бо його призначено на смерть!
32. І відказав Йонатан Саулові,батькові свойму, та й поспитав: За що йому вмірати? що він провинив?
33. І метнув на його Саул списом,
