Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/295

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

283

Перва книга Самуїлова 20. 21.


РЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 20. 21.

думаючи влучити в його. От і впевнивсь тодї Йонатан, що його батько постановив, убити Давида.

 34. 1 встав Йонатан ізза столу в палкому гнїву, та й не їв другого дня в новому місяцї, бо гірко йому було за Давида, та й що й його самого осоромив батько його.

 35. Назавтра ж вийшов Йонатанумовленої 8 Давидом доби на поле 8 молодим хлопцем.

 36. І каже свойму хлопцеві: Біжибудеш шукати стріли, що я випускаю. Як же хлопець побіг, він випустив стрілу поза його.

 37. Як прийшов же хлопець до стріли, що випустив Йонатан, крикнув Йонатан ва хлопцем і сказав: Стріла лежить дальше від тебе!

 38. І знов крикнув Йонатан хлопцеві: Скорше біжи, не гайся! Хлопець підняв стрілу та й приніс панові свойму.

 39. Хлопець же не знав нї про що,тільки Йонатан та Давид знали про сю річ.

 40. І передав Йонатан свою зброюхлопцеві, що був при йому, і звелїв йому: Йди, однеси в місто.

 41. Тим часом же, як ійшов хлопецьдодому, 8нявся Давид із місця, що на полудні, і припав лицем до землї та й уклонився тричі. 1 поцілувались вони й плакали один 8 одним; Давид же плакав більше.

 42. І каже Йонатан Давидові: Йдив мирі; що ж до того, що ми заприсягнись в імя Господнє, то нехай буде Господь між мною й тобою, як і між моїм і твоїм потомством у вічні часи. о

 43. І встав Давид і пійшов, а Нонатан вернувся в місто.

Голова 21.

І прийшов Давид у Номву до сьвященника Ахимелеха. Ахимелех же здивувався, стрічаючи Давида, та й питає: Що се прийшов єси самотою і нема при тобі нікого?

 2. І відказав Давид Ахимелехові,сьвященникові: царь дав менї наказ кажучи: нехай ніхто не внає нїчого про ту річ, що з нею посилаю тебе і що звірився тобі в їй. Тим я оставив люде на певному місці.

 3. Тепер же, коли в тебе є пять боханцїв хлїба, дай менї їх, чи й ще що небудь, коли маєш.

 4. І відказав сьвященник Давидові:хлїба звичайного нема в мене під рукою, а є тільки сьвященний хлїб, коли тільки люде чисті від жінок.

 5. І відказав Давид сьвященниковіта й каже: Від жінок ми вчера і три дні тому, від коли вийшли, здержались, і посуди* слуг твоїх чисті, а хоч дорога нечиста, то хлїб останеться чистим в посудинах.

 6. І дав сьвященник йому сьвященного хлїба, не було бо иншого хлїба, як показний хлїб, що його тодї знято зперед лиця Господнього, щоб на його місце положити сьвіжі хлїби.

 7. Був же там того дня перед Господом один із слуг Саулових, на імя Доик, Ідумій, старший над пастухами Сауловими.

 8. І поспитав Давид ув Ахимелеха:Чи нема в тебе якого списа або меча під рукою? Бо я не взяв із собою нї меча нї иншої зброї, бо наказ царській був спішний.

 9. І каже йому сьвященник: Ось вмеч Филистія Голіята, що ти вбив у Теребинтовій долині, обгорнутий одежею, позад ефода. Коли хочеш, возьми, бо тут иншого нема. І відказав Давид : Такого другого й не знайти, дай мені його.

 10. І рушив Давид і втік того ж днявід Саула до царя Анхуза в Гет.

 11. Прибічники ж Анхузові мовляли до його: Чи оце не Давид, царь землі, що йому присьпівували в хороводах: Побив Саул тисячі, а Давид десятки тисяч!

 12. Слова сї прийняв Давид у серце,та й збоявся вельми царя Гетського Анхува.

 13. І відмінив лице своє перед ними,й удавав бісноватого в очах їх, кидавсь під їх руками наче не при собі, грюкотів у двері і пускав слину в роту по бороді.

 14. І каже тоді Анхув прибічникамсвоїм: Ви ж бачите, що се чоловік бо* То е — тїла наші.