285
Перва книга Самуїлова 23.
І сповіщено Давида: Филистії облягли Кеїль та й жакують гумна.
2. 1 спитав Давид Господа: Чи йтимені бити тих Филистіїв? І відказав Господа» Давидові: Йди та побий Филистіїв й визволь Кеїль.
3. Давидові ж люде спротивилисьйому: чи ми ж тут в Юдеї не тремтимо з ляку? ато б ще нам ійти на військо Филистіїв!
4. 1 поспитав Давид Господа вдруге;і Господь подав йому звістку і сказав: Збирайсь і йди в Кеїль, бо подам Филистіїв тобі на поталу.
5. 1 пійшов Давид із людьми своїмив Кеїль, ударив на Филистіїв, позаймав усю скотину в їх, та й завдав їм тяжке побоїще, і вибавив Давид осадників Кеїльских.
6. Як же втїк Абіятар Ахимеленкодо Давида в Кеїль, то принїс ів собою й еФода.
7. І переказано Саулові, що Давиду Кеїлї, і каже Саул: Бог видав його менї в руки, бо, ввійшовши в город з ворітьми й засовами, він себе замкнув. В. І повелїв Саул готовитись усьому людові в поход, щоб двинути проти Кеїля та й облягти Давида й його людей.
9. Довідавшися ж Давид, що Саулкує на його лихо, сказав сьвященникові Абіятарові: принеси еФода сюди.
10. 1 молився Давид: Господи, БожеІзраїлїв! раб твій довідався, що Саул завзявся двинути проти Кеїля, щоб через мене зруйнувати місто.
11. Чи городяне Кеїля не віддадутьмене в руки його? чи прийде сюди Саул, як прочув раб твій? Господи, Боже Ізраїлїв, сповісти про се раба твого. І відказав Господь: прийде.
12. 1 каже Давид: Чи видадуть городяне Кеїльскі Саулові мене й моїх людей? І відказав Господь: Видадуть.
13. Тодї зібрався Давид із людьмисвоїми, до шістьох сот чоловіка, і покинули Кеїль, та й тулились там і <ям навкруги. Як же Саулові сказано, Що^Давид утїк із Кеїля, понехав він свій поход.
14. Давид же державсь у пустині нанеприступних місцях, а опісля по горах у пустині* Зиф, а Саул^ знай, шукав його, та Бог не подав його на поталу йому.
15. І видів Давид, що Саул вийшовчигати на його душу; був же тодї Давид у пустині Зиф у лїсї.
16. Син же Саулів Йонатан вибравсьта й прийшов до Давида в ліс і укріпив його надією на Бога,
17. І говорив йому: Не лякайся, борука панотця мого Саула не попаде тебе; нї! ти будеш царем над Ізраїлем, а я буду другим по тобі; се знав й панотець мій Саул.
18. І постановили вони внов умовуперед^Господом, і оставсь Давид у лїсї, а Йонатан пійшов додому.
19. Зифянє ж прийшли до Саула вГиву та й кажуть: Давид ховається в нас по неприступних місцях, в лїсї, на верху гори Гахила, що направо від Есимону;
20. Оце ж, коли схочеш, царю, надійти туди, то приходь; се вже наше буде діло, видати його цареві.
21. 1 відказав їм Саул: Нехай благословить вас Господь, що ви пожалували мене.
22. Ну, так ідіте ж та впевнітесьборжій про його сховище, де є нога його, бо менї кажуть, що він дуже хитрий;
23. І вивідайте про його таємні кутки, де він ховається, і принесіте менї надїйню звістку, тоді й я пійду з вами, й коли він у сїй землі, так я шукати му його по всїх тисячах Юдиних.
24. І вибрались вони перед Сауломй пійшли в Зиф. Давид же був як раз тодї з людьми своїми в Маон-пустинї, у степу, на право від Есимону.
25. Як вийшов Саул з людьми своїми шукати його, переказано про се Давидові, і він перейшов до тієї скелі, що в пустині Маон. І довідавсь Саул про се, та й погнавсь у Маонпустиню за Давидом.
26. 1 йшов Саул по цім боцї, а Давид із людьми своїми по тім боцї гори. І коли Давид намагався вивинутись Саулові, Саул же з людьми своїми силкувавсь обійти Давида й його людей, щоб їх захопити в руки,