286
Перва книга Самуїлова 23. 24. 25.
27. Саме тоді несподівано прибувпісланець до Саула з такою вістю: Спішись і приходь, бо Филистії напали на землю!
28. Покинув тодї Саул наздоганятиДавида, та й двинув проти Филистіїв. Тим і названо се місце: Скеля розділення.
І звідти вийшов Давид і перебував в безпечних місцях в Ен-Гадди.
2. Як же вернувся Саул із походусвого прити Филистіїв, з’ясовано йому: Давид обертається тепер в Енгадській пустинї.
3. Узяв тоді Саул три тисячі з усього Ізраїля вибраних людей та й пустивсь, шукати Давида й людей його, по горах, куди дикі кози можуть ходити.
4. По доро8Ї прийшов до хлівів овечих; а була там печера, й ввійшов туди Саул справити свою природну потребу; тим часом у кінці в печері сидїв Давид із своїми людьми.
5. І казали Давидові люде його: Оцеж той день, що про його казав тобі Господь: Видам тобі в руки ворога твого, щоб ти чинив із ним, що тобі вподобаєсь. Давид же встав та й урізав тихцем кусень поли в верхній одежі в Саула.
6. Опісля ж ударила Давида совість,що він урізав поли в Сауловій одежі.
7. І сказав він людям своїм: Нехайне дозволить менї Бог вдіяти таке мойму панові, помазанникові Господньому, щоб наложити на його руку, бо він помазанник Господень.
8. 1 зупинив Давид своїх людей симисловами і не дав їм устати на Саула. А Саул устав і вийшов із печері на дорогу.
9. Потім встав і Давид, покинув печеру та й промовив услід Саулові: Пане мій, царю! Озирнеться Саул, коли ж Давид припав лицем до землі та й поклонивсь йому.
10. 1 каже Давид Саулові: На що тислухаєш людського наговору, що мовляють: Давид хоче лиха тобі?
11. Ось сьогодні бачив єси своїмиочима, що Господь віддавав тебе в руки мої в печері; менї ж і радили тебе вбити, та я ощадив тебе і сказав: не зніму руки на пана мого, бо він помазанник Господень.
12. Отче мій! споглянь, ось у менев руцї клапоть 8 одежі твоєї; я урізав поли в твоїй одежі, а тебе не вбив; з сього зрозумій, що я не мислю тобі зла й зради і не провинивсь проти тебе нічим, а ти наважився, щоб загубити мою душу.
13. Нехай Господь між нами двомарозсудить, нехай Господь за мене на тобі помститься,
14. Як се й говорить стара приповідка: від безбожних виходить безбожність; моя ж рука не буде на тобі.
15. За ким уганяти вийшов царь Ізраїльский ? Кого переслідуєш ти ? Здохлого пса, одну блоху!
16. Нехай же Господь буде суддеюта й розсудить між обома нами. Він розбере справу мою і спасе мене від руки твоєї.
17. Як же скінчив Давид сю промовудо Саула, сказав Саул: Чи не твій же се голос, синоньку Давиде? Та й заплакав Саул у голос,
18. І сказав Давидові: Ти справедливший за мене, ти бо показав менї добро, тодї як я заподіяв тобі зло;
19. Ти доказав те сьогодні, поступивши зо мною милостиво: не вбив мене, дарма що Господь видав мене тобі в руки.
20. Хто ж бо, найшовши ворога свого, пустить його на добру дорогу?
21. Оце ж я знаю, що ти будеш царем і що в твоїй руцї остоїться царюваннє над Ізраїлем.
22. Поклянися ж менї Господом, щоне викорениш потомства мого після мене і не вигубиш мого ймення в роду мойму.
23. 1 поклявсь у тому Давид Саулові. Тоді двинув Саул додому, Давид же з людьми своїми 8Ійшов на внжини безпечні.
І вмер Самуїл, і зібравсь увесь Ізраїль та й оплакував його, і поховали його в дому його в Рамі. А Давид вібравсь та й пійшов у пустиню Фаран.
2. Був же в Маонї чолокік, а майно
