Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/298

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

286

Перва книга Самуїлова 23. 24. 25.


286 ПЕРВА КНИГА САМУЇЛОВА 23. 24. 25.


 27. Саме тоді несподівано прибувпісланець до Саула з такою вістю: Спішись і приходь, бо Филистії напали на землю!

 28. Покинув тодї Саул наздоганятиДавида, та й двинув проти Филистіїв. Тим і названо се місце: Скеля розділення.

Голова 24.

І звідти вийшов Давид і перебував в безпечних місцях в Ен-Гадди.

 2. Як же вернувся Саул із походусвого прити Филистіїв, з’ясовано йому: Давид обертається тепер в Енгадській пустинї.

 3. Узяв тоді Саул три тисячі з усього Ізраїля вибраних людей та й пустивсь, шукати Давида й людей його, по горах, куди дикі кози можуть ходити.

 4. По доро8Ї прийшов до хлівів овечих; а була там печера, й ввійшов туди Саул справити свою природну потребу; тим часом у кінці в печері сидїв Давид із своїми людьми.

 5. І казали Давидові люде його: Оцеж той день, що про його казав тобі Господь: Видам тобі в руки ворога твого, щоб ти чинив із ним, що тобі вподобаєсь. Давид же встав та й урізав тихцем кусень поли в верхній одежі в Саула.

 6. Опісля ж ударила Давида совість,що він урізав поли в Сауловій одежі.

 7. І сказав він людям своїм: Нехайне дозволить менї Бог вдіяти таке мойму панові, помазанникові Господньому, щоб наложити на його руку, бо він помазанник Господень.

 8. 1 зупинив Давид своїх людей симисловами і не дав їм устати на Саула. А Саул устав і вийшов із печері на дорогу.

 9. Потім встав і Давид, покинув печеру та й промовив услід Саулові: Пане мій, царю! Озирнеться Саул, коли ж Давид припав лицем до землі та й поклонивсь йому.

 10. 1 каже Давид Саулові: На що тислухаєш людського наговору, що мовляють: Давид хоче лиха тобі?

 11. Ось сьогодні бачив єси своїмиочима, що Господь віддавав тебе в руки мої в печері; менї ж і радили тебе вбити, та я ощадив тебе і сказав: не зніму руки на пана мого, бо він помазанник Господень.

 12. Отче мій! споглянь, ось у менев руцї клапоть 8 одежі твоєї; я урізав поли в твоїй одежі, а тебе не вбив; з сього зрозумій, що я не мислю тобі зла й зради і не провинивсь проти тебе нічим, а ти наважився, щоб загубити мою душу.

 13. Нехай Господь між нами двомарозсудить, нехай Господь за мене на тобі помститься,

 14. Як се й говорить стара приповідка: від безбожних виходить безбожність; моя ж рука не буде на тобі.

 15. За ким уганяти вийшов царь Ізраїльский ? Кого переслідуєш ти ? Здохлого пса, одну блоху!

 16. Нехай же Господь буде суддеюта й розсудить між обома нами. Він розбере справу мою і спасе мене від руки твоєї.

 17. Як же скінчив Давид сю промовудо Саула, сказав Саул: Чи не твій же се голос, синоньку Давиде? Та й заплакав Саул у голос,

 18. І сказав Давидові: Ти справедливший за мене, ти бо показав менї добро, тодї як я заподіяв тобі зло;

 19. Ти доказав те сьогодні, поступивши зо мною милостиво: не вбив мене, дарма що Господь видав мене тобі в руки.

 20. Хто ж бо, найшовши ворога свого, пустить його на добру дорогу?

 21. Оце ж я знаю, що ти будеш царем і що в твоїй руцї остоїться царюваннє над Ізраїлем.

 22. Поклянися ж менї Господом, щоне викорениш потомства мого після мене і не вигубиш мого ймення в роду мойму.

 23. 1 поклявсь у тому Давид Саулові. Тоді двинув Саул додому, Давид же з людьми своїми 8Ійшов на внжини безпечні.

Голова 25.

І вмер Самуїл, і зібравсь увесь Ізраїль та й оплакував його, і поховали його в дому його в Рамі. А Давид вібравсь та й пійшов у пустиню Фаран.

 2. Був же в Маонї чолокік, а майно