290
Перва книга Самуїлова 27. 28.
4. Довідавшіїся ж Саул, що Давидутїк у Гет, покинув за ним гонитись.
5. Давид же прохав Анхуза: Колибуде ласка твоя до мене, то укажеш, може, менї місце на пробуваннє в которому з малих міст твоїх; про що бо раб твій жити мав при тобі в головному городі?
6. І вказав Анхуз йому ще того ждня Секелаг; тим остався Секелаг при царях Юдиних і по сей день.
7. Давид пробув у займшці Филиотійському рік і чотири місяці.
8. 1 виходив Давид ів людьми своїми,і нападав на Гессуріїв та Гирзіїв і Амаликіїв, що здавна жили в тій землї аж до Суру й до Египту.
9. А нападаючи Давид на ті займища, не зоставляв нї чоловіка, нї жінки живими, брав вівцї, корови, осли, верблюди та одежу і вертався і приходив до Анхуза.
10. І каже було Анхуз Давидові: Накого тепер нападали? А Давид відказував: На полуденню сторону в Юдеї, або на полуденню сторону Ерахмеелї, чи на полуденню сторону Кенеї.
11. І не лишав Давид в живих нї чоловіка, нї жінки і не приводив у Гет, міркуючи так: вони б сьвідкували проти нас і розказували: От як чинив Давид! Сим робом справлявся він, аж покіль державсь у країні Филистійській.
12. 1 ввірявся Анхуз Давидові, думаючи: Він вробився ненависним своїм землякам в Ізраїлі, тим і буде менї слугою до віку.
Того ж часу зібрали Филистії війська, щоб ійти в поход проти Ізраїля. І звіривсь Анхуз Давидові та й каже: Мусиш знати, що ти в твоїми людьми вирушиш у ПОХОД І80 мною.
2. 1 відказав Давид Анхузові: Добре,тепер знати меш, чого з’уміє доказати раб твій. І каже Анхуз Давидові: За те я зроблю тебе охоронником голови моєї по всї часи.
3. Самуїл же умер був і ввесь Ізраїль плакавсь по йому і поховали його в Рамі, в городї його. Також повиганяв був Саул із землї чарівників та віщунів.
4. 1 зібрались Филистії до купи і пійшли та й отаборились в Сонамі. Скликав же і Саул усього Ізраїля та й став табором на Гелбуї.
5. Та як побачив Саул Филистійськийтабір, то злякався і тяжко вдрогнулось серце його.
6. 1 питав Саул у Господа, та Господь не відказав нічого нї черев сон, нї черев сьвященників, нї черев пророків.
7. І дав Саул прибічникам своїм наказ: Ізнайдїте менї жінку-чарівннцю; пійду до неї та спитаю. І відказали йому прибічники його: В Аендорі в така женщина, що віщув (за підмогою визваного з того сьвіту духа).
8. 1 8діймив Саул одїж свою, і повдягав другу та й пійшов ів двома провідниками в дорогу. Прийшли вони в ночі до жінки, і він просить: Поворожи менї і виклич, кого я назву тобі.
9. Жінка ж відказує йому: Ти знаєш, що вчинив Саул, як повикоренював ів вемлї чарівників і ворожбитів; на що ж ти ставляєш сїть менї, щоб вгубити мене в сьвіту ?
10. І поклявсь їй Саул Господом:Як живе Господь, не буде на тобі вини в 'цій справі.
11. Питає тодї жінка: Кого маю вивести тобі? Відкавув він: Самуїла покажи менї.
12. Як побачила жінка Самуїла, той скрикнула голосно, й каже тодї жінка Саулові: Чому мене обманив? Ти ж Саул!
13. І відказав їй царь: Не бійся!Що ти бачиш? І каже жінка: Бачу, неначе бог виходить в вемлї. |
14. Питав в її: Який він з виду? Вона каже: Виходить старий чоловік, закутаний в довгу одежу. Зрозумів тодї Саул, що се Самуїл, та й припав ниць ід землї і поклонився.
15. І промовив Самуїл до Саула: Нащо трівожиш мене? На що викликав мене? І відказав Саул: Я в великій тісноті, оце бо Филистії воюють проти мене, а Бог відступив од мене і не відкавув вже менї нї черев пророки, нї через сон; от я й звелїв тебе викликати, щоб навчив мене, що менї чинити.
