296
Друга книга Самуїлова 3.
Сауловим і домом Давидовим, стояв Абенир твердо за дом Саулів.
7. У Саула ж та була наложниця наімя Рицпа, дочка Айя. І поспитав ув Абенира Саулів син Евостей: Чому ввійшов єси до наложниці панотця мого?
8. За се питанне розсердивсь Абенирвельми, та й каже: Хиба ж я песя голова? Воюючи проти Юди вчинив я милосерде домові Саула, батька твого, ріднї його й пріятелям його й не віддав тебе Давидові в руки, а ти дорікаєш оце мені за жінку!
9. Нехай удїє Господь Абенирові сякі так—як поклявся Давидові Господь, те я й учиню йому:
10. Одійму царство домові Сауловому, та й поставлю престол Давидові над Ізраїлем й над Юдою від Дана аж до Берсабії.
11. І не зваживсь Евостей відказати нї слова Абенирові, бо боявсь його.
12. От і шле Абенир посли до Давида в Геброн, сказати йому: Чия ж се земля? і дальше сказати: Вчини зо мною вмову, й рука моя буде з тобою й приверну до тебе всього Ізраїля.
13. І відказав той: Добре, вчиню зтобою вмову, тільки вимагаю від тебе одного, от чого: не побачиш лиця мого, як не приведеш Саулової дочки Мелхоли, як сам прибудеш, щоб бачитись зо мною.
14. І послав Давид посли ще й доСаулового сина Евостея з вимаганнєм: Оддай мені жону мою Мслхолу, що висватав я за сотню Филистійських передних шкірок.
15. І послав Евостей, одняти її в їїсупрута Фалтія Лайшенка.
16. Супруг її проводжав її плачучидо Багуриму; та Абенир сказав йому: Ійди до дому! І вернувся він до дому.
17. Увійшов же Абенир у переговори з громадськими мужами в Ізраїлі й говорив: Давно вже ви бажали собі Давида царем;
18. Вчиніте ж се тепер, обітував боДавидові Господь: Рукою раба мого визволю я люд мій Ізраїля з рук Филистіїв і всїх ворогів його.
19. Так само промовляв Абенир і
Беняминїям. І пустивсь Абенир в Геброн, щоб переказати Давидові все, чого бажав Ізраїль і ввесь рід Беняминів.
20. Як же прибув Абенир у товаристві двайцятьох мужів громадських до Давида в Геброн, справив Давид Абенирові й бувшим із ним бенкет.
21. І каже Абенир Давидові: Я виберусь і пійду та поскуплюю докупи ввесь Ізраїль, щоб учинили вмову з моїм паном, тоді ти будеш царем так широко, як схоче душа твоя. І відпустив Давид Абенира, й він відійшов з упокоєм у дорогу.
22. Аж ось несподівано прийшлиДавидові військові з Йоабом з одного походу додому й принесли велику здобич, тим часом як Абенира не було вже в Давида в Гебронї, сей бо одпустив його з упокоєм.
23. Як же вернувсь додому^Йоаб ізусім військом, переказують Йоабові: Абенир Ниренко гостював у Давида, і він одспустив його з упокоєм.
24. І прийшов Йоаб до царя й каже:Що ти вчинив? Оце гостював у тебе Абенир, на що ж ти відпустив його звідсї?
25. Хиба тобі не в догад, що Абенир Ниренко приходив, щоб тебе перехитрити й взнати виходи й входи твої, та розвідати все, що ти чиниш.
26. І вийшовши Йоаб від Давида,послав гонцїв за Абениром, і завернули його від криниці Сири, а Давид про се й не знав.
27. Як же вернувсь Абенир у Геброн,одвів його Йоаб на бік у середину воріт, нї’би на те, щоб із ним тайно по говорити, й тут кольнув його в живіт. І вмер Абенир за кров Асаїла, брата Йоабового.
28. Як же сказано про се Давидові,то він заговорив: Не винен я й царство моє перед Господом за кров Абенира Ниренка;
29. Нехай вона впаде на голову Йоабову і всю родину батька його, й нехай у родині в його не переводяться ніколи такі, що недугують течивом або проказою, такі, що ходять на деревяній нозї, що падають од меча або седять^без хлїба!
30. Йоаб же й брат його Авесса
