Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/309

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

297

Друга книга Самуїлова 3. 4. 5.


ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 3. 4. 5.

стратили Абенира за те, що вбив їх брата Асаїла в бою піу Габаоном.

 31. І повелїв Давид Иоабові й усімприбічникам його: Пороздирайте одежу на собі й йдіте голосючи перед Абениром. Та й царь Давид ійшов за марами.

 32. 1 як поховали Абенира в Гебронї, то плакав Давид над гробом Абенировим у голос і плакав так само ввесь люд.

 33. І оплакуючи Абенира та нарікаючи, промовляв він: Чи то ж смерттю підляки вмірати було Абенирові?

 34. Руки тобі не звязано, ноги тобіне сковано, й поляг ти, як полягають хиба від розбійників. І плакав по йому ще більш увесь люд.

 35. Ще був ясний день, як прийшовлюд силувати Давида, щоб чого небудь попоїв. Давид же заклявсь: Щоб менї Господь те й те вдіяв та ще й причинив, коли їсти му хлїб або що небудь, покіль зайде сонце!

 36. Як довідавсь про се ввесь народ,то вподобав собі вельми, та й усе також, що царь чинив, подобалось людові.

 37. І впевнився люд і ввесь Ізраїльтого дня, що вбито Абенира Ниренка не по царському наказові.

 38. 1 сказав царь прибічникам своїм:Чи знаєте, що того дня полїг воєначальник і великий муж ув І8раїлї?

 39. Я ж іще слабий, хоч і помазаномене на царство; тим часом сї люде, сини Саруїні, переважують мене; нехай же Господь одплатить по заслузї тому, хто чинить ледарство!

Голова 4.

Як довідався Саулів син Евостей, що в Гебронї зійшов із сьвіту Абенир, опустив руки, і ввесь Ізраїль засмутився.

 2. Було ж у Саулового сина Евостеядва мужі, гетьмани прибічників; імя одному Баана, а другому Рихаб, сини РеммонаБееротянина, з потомків Беняминових, бо й Беерот прилїчено до Бенямина.

 3. (А Бееротяне повтікали в Гиттаїм, і держались там по сей день заволоками.

 4. А в Саулового сина Йонатана бувсин кульгавий. Було йому пять год віку, як прийшли з Езрееля вісті* про Саула й Йонатана. І взяла було його нянька та й кинулась на втеки, й коли вона сквапно втікала, упав він та й вробився кульгавим. Звали його Мємфівостєй.)

 5. Отже Реммонові сини з Беерота,Рихаб та Баана пійшли та й пробрались ув Евостеєву господу під полуденну жару, як той саме лїг на постелі* спати.

 6. Та й придверниця домова, чистивша пшеницю, й собі схилилась та заснула; от і підкрались Рихаб та брат його Баана, ввійшли в середину, ніби тому, щоб купити пшениці*.

 7. Як же пробрались вони в будинок, аж той спить собі в опочивальні на постелі, й вони вбили його та й утяли йому голову, і взяли голову його з собою та й ійшли пустинею всю ніч.

 8. І принесли вони Евостеєву головуДавидові в Геброн, та й промовили до царя: Ось тобі голова Евостеєва Сауленкова, ворога [твого, що хотїв згубити з сьвіту тебе; Господь же тепер помстився за пана мого, царя, на Саулї й на потомках його.

 9. Давид же дав Рихабові та братові його Баанї, синам Реммона з Беероту, таку відповідь: Так певно, як живий Господь, що визволив душу мою з усякої нужди,

 10. Коли того, що приніс мені* звістку: Саул полїг, і що вважав себе щасливим вістовиком, звелїв я взяти й стяти в Секегалї, замість дати йому нагороду,

 11. То тепер, коли ледарі вбили чоловіка безвинного в його господі* на постелі* його, чи ж не буду вимагати крові його од вас, та й не викореню вас із вемлї* ?

 12. І повелїв Давид людям своїм, іповбивали вони їх, повтинали їм руки й ноги та й повішали над ставом у Гебронї; Евостеєву ж голову взяли та й поховали в Абенировому гробі в Гебронї.

Голова 5.

І поприходили гісї покоління Ізрайлеві до Давида в Геброн і промо