313
Друга книга Самуїлова 18. 19.
Ахимаас дорогою направцї, та й випередив Хусія.
24. Давид саме тодї седїв між обомаворітьми, вартовик же війшов на башту над ворітьми; а коли споглянув, бачить — біжить один чоловік.
25. Крикне тодї вартовик і кажесе цареві, а царь одвічае: Коли се лиш один, так се добра вість. А той біжить і біжить, і вже надходить близенько.
26. Аж бачить сторож — біжить ідругий чоловік. Крикне тодї вартовик: Он біжить ще й другий чоловік. І каже царь: І сей несе добру вість.
27. 1 крикне тоді вартовик: Як бачу,хода первого, що біжить, схожа на ходу Ахимаасову Садоченкову. І каже царь: Се чоловік ручий: несе добру звістку.
28. Аж тут Ахимаас кликнув і кажецареві: Витаю, царю! тоді припав лицем до землі перед царем та й сказав: Благословен Господь, Бог твій! він віддав тих людей, що підняли були руку проти мого царя й пана!
29. 1 питає царь: Чи добре дієтьсямоїй дитині Абессаломові? І каже Ахимаас: Я бачив велике збіговище, як посилав Йоаб раба твого, та не знаю, що там счинилось.
30. І відказав царь: Стань на боцї тай стій тут; вія відступивсь та й став.
31. Тепер надійшов і Хусій. І промовив Хусій: Добра вість для царя й пана мого! сьогодні бо Господь учинив тобі правду, вибавляючи тебе з руки всіх тих, що встали були на тебе.
32. 1 питає царь Хусія: Чи мироммоє дитя Абессалом ? І відказав Хусій: Бог-дай так сталося ворогам царя й пана мого й усїм, що ворогуючи, встають на тебе, як сталось дитині твоїй!
33. 1 затрусився царь, і пійшов в горішню комнату над брамою, й плакав, а йдучи, говорив безнастанно: Сину мій Абессаломе! Сину мій, сину мій Абессаломе! Ой коли б я був умер замість тебе, Абессаломе, сину мій, сину мій!
Як переказано Йоабові: Царь плаче та побивається по Абессало- мові,
2. Тодї в той день і побіда обернулась у печаль всьому людові, бо люд того дня чув, як говорено: Царь побивається по синові!
3. І ввіходив того дня люд крадькома в город, як прокрадується те військо, що вкрило себе соромом, утікаючи з бою.
4. Царь же закрив собі лице, й плакав голосно: Сину мій, Абессаломе! Абессаломе, мій сину, мій сину!
5. І ввійшов Йоаб до царя та й каже: Сьогодні ти зневажив усї слуги твої, що вирятували тебе, твоїх синів і дочки, твої жени й наложниці від смерті,
6. Бо тим, хто зненавидів тебе, показав єси прихилність, а тим, хто прихилявся до тебе — ненависть. Сьогодні обявив єси, що в тебе нізащо гетьмани й слуги; сьогодні взнав я, що коли б Абессалом остав був жив, а ми всї погибили, се тебе задовольнило б уповні.
7. Устань же! вийди й заговори приязно до підданих твоїх, бо присягаюсь тобі Господом: Як не вийдеш до люду, так іще сієї ночі не зостанеться в тебе нї чоловіка, а се буде гірше, ніж усе те лихо, якого дознав єси від молодощів твоїх та й до сього часу.
8. І встав царь і сїв у ворот. І сповіщено всьому народові, що царь седить у брамі, й ввесь люд прийшов перед царя; Ізрайлитяне ж* порозбігались по шатрах своїх.
9. Увесь же народ по всіх поколіннях Ізрайлевих перечився між собою й говорив: Царь визволив нас з потали в наших ворогів, визволив із рук Филистіїв, а тепер утїк перед Абессаломом із царства;
10. Та Абессалом, що ми помазалийого над нами, поліг у бою; чого ж гаєтесь привернути царя?
11. А слова сї всього Ізраїля дойшлидо царя. І послав царь до сьвященників Садока та Абіятара і повелїв сказати: Розмовтесь з громадськими мужами Юдиними та й скажіть їм: Чи ви хочете остатись послїдними в тому, щоб царя відпровадити в його палату?
* Ті, що пристали буди до Абессалома.
