Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/328

Матеріал з Вікіджерел
Ця сторінка ще не вичитана

316

Друга книга Самуїлова 20. 21.


816 ДРУГА КНИГА САМУЇЛОВА 20. 21.

женщина з муру міського: Слухайте! слухайте! Скажіть Йоабові: Ійди сюди, я перемовлюсь І8 тобою!

 17. Як же він прийшов, питав женщина: Ти Йоаб? І каже він: Я. І каже вона йому: Вислухай слова раби твовї. І відкавав: Слухаю.

 18. 1 промовила вона так: У давнідавна була така приповідка: хто хоче питати, нехай питав ув Абелї, й так чинено.

 19. Я з мирних, вірних (міст) в Ізраїлі, а ти хочеш зруйнувати город, матїр городів ув Ізраїлі. На що руйнуєш наслїддв Господнє?

 20. 1 відказав Йоаб: Далеке се відмене. Не хочу я нї руйнувати, нї бурити!

 21. Ось в чому річ: один чоловік І8гори Ефраїмової, на ймя Себа, син Вихрів, зняв руку на царя Давида. Видайте менї його, а я відступлю від города. І промовила женщина до Йоаба: Зараз перекинуть голову його тобі через мур.

 22. Тодї пійшла вона з своїм мудримсловом перед народ. І відтяли голову Себі Бихриєнкові, та й кинули Йоабові. Тодї звелїв він затрубити в труби, й усе військо відступило від города та й розійшлося по своїм шатрам, а Йоаб вернувсь до царя в Ерусалим.

 23. І поставлено Йоаба над усїмвійськом Ізрайлевим, а Банею Йодаєнка над хелетеями й над фєлєтєями ;

 24. Адорама над поборами, а ИосаФата, сина Ахнлудового, дїеписцем;

 25. Суса був царським писарем; Садок та Абіятар були сьвященниками;

 26. Також Іра Яритїй був сьвященником у Давида.

Голова 21.

За Давидового царювання був в землі* голод через три годи, рік 8а роком. І питав Давид Господа. І відказав Господь: Се через Саула та йо* го дом кровожадний, бо він вигубив Габаонїїв.

 2. Тодї прикликав царь Габаонїїв іговорив з ними. Габаонїї же не були 8 синів Ізрайлевих, а були останком 8 Аморіїв; а Іврайлитяне були їм заклялись* ; та Саул хотїв повигублювати їх, нїби з ревности про Ізрайлитян та Юдеїв.

 3. От і питає Давид Габаонїїв: Що бмені* вчинити вам і чим приєднати б вас, щоб ви благословили наслїддє Господнє?

 4. І відказали Габаонїї: Не вимагаємо від Саула й дому його нї срібла, нї золота, та й не хочемо, щоб кого в Ізраїлі страчено. А він сказав їм: Чого ж ви допевняєтесь, щоб я вам учинив?

 5. 1 кажуть вони цареві: Того чоловіка, що вичеркував нас, хочемо так вигубити, щоб не було з роду його нїкого по всему 8аймшцу Ізрайлевому;

 6. З його потомків нехай видадутьнам сїм чоловіка, щоб ми повішали їх перед Господом в Гиві Саула, вибраного Господом. І відказав царь: Видам їх.

 7. Пощадив однак же царь Мємфівостея, сина Йонатанового Сауленкового, задля побратимства, що вони заприсягли перед Господом, Давид і Йонатан, син Саулів.

 8. За те взяв царь обох синів Рицпиних, дочки Айєвої, що вона вродила Саулові, Армона й Мємфівостєя, й пятьох синів від Саулової дочки Мероби, що їх породила Адріелеві Берзедлїєнкові, 8 Мехоли.

 9. І віддав їх в руки Габаонїям, авони повісили їх перед Господом на горі. І погибли всі* семеро вкупі; а погибли вони у перві днї в жнива, коли розпочинались жнива ячмінні.

 10. Рицпа ж, дочка Айєва, узялашерстяну верету й розстелила на тій горі, й пильнувала тїл від почину жнив, аж докіль дощ І8 неба поливсь на їх, і не допускала, рушати їх птаству піднебесному в день, а польовому 8ЬВІрЮ В НОЧІ.

 11. І донесено Давидові, що вдїялаСаулова наліжниця Рицпа, дочка Айєва.

 12. І пійшов Давид і забрав костїСаула й костї Йонатана від городян Явиських в Галаадї, що взяли їх були тайком з майдану в Бет-Санї, де * Гляди Йозуа 9, 19 і 11,19.