317
Друга книга Самуїлова 21. 22.
їх повішали буди Филистії тодї, як побили Саула на Гелбуї.
13. І переніс він кості Саулові й кості сина його Йонатана звідти; тодї позбірали й кості повішених,
14. Та й поховали кості Саулові йсина його Йонатана й кості повішених, у займищі Беняминовому, у Зелї, в отецькому Кисовому гробі. Так сповнено все, що приказав царь, і з того часу змилосердивсь Господь над землею.
15. І загорілась ізнов війна між Филистіями й Ізраїлем. І Давид виступив на війну проти Филістіїв із військом своїм, і воювали з Филистіями, й Давид утомився.
16. Тодї задумав Есвій, один ів потомків РеФаїма, такий, що спис його важив триста секлів мідї, й підперезаштй був новим мечем, убити Давида.
17. Та врятував Давида Абесса Саруснко та й положив Филистія мертвим. Тоді поклялись Давидові люде словами: Не виступиш ти з нами більш на війну, щоб не вгасло сьвітло Ізрайлеве.
18. Потім була ще раз війна з Филистіями в Гобі. Тодї положив мерцем Хушатїй Собохай-СаФута, що також був з потомків велетенських.
19. І довелось іще рав воювати Филистіїв під Гобом; того разу вбив Елхаиан, син Ягаре-Оргима, з Бетлеєма, Голїята 8 Гету, що в його ратовшце було вавтовшки з ткацький вал.
20. А як дойшло раз до війни під Гетом, знайшовсь там один рослий чоловяга, що мав на руках і на ногах по шість пучок*, всіх двайцять і чотири. Сей походив також з велетенського роду.
21. Як же почав він ра8 насьміхатись із Іврайлитян, то його вбив Йонатан, син Давидового брата СаФая.
22. Всї чотири названі походили з велетенського роду в Гетї, та й полягли від руки Давидової й слуг його.
Івасьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук + ПадцУв. у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:*
2. Господь — скеля моя у тісноті моїй, захищав — рятує.
3. Він мій Бог і ватула моя, й до йоговтекаю я в нужді. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений вамок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.
4. Обізвусь до всехвального Бога, йвін вороги мої боре.
5. Смерть, як води, мене обняла, злона мене реве бурчаками.
6. Ланцюги свої пекло на мене кув,й тенета готує.
7. І в скорботі моїй заквилив я доГоспода, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє — благданв.
8. Позирне, й земля захиталась, інебо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнівом закипів, вагорівсь, запалав несказанним.
9. І8 ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.
10. Прихилив небеса та й зійшов;чорний мрак під ногами у його;
11. Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинібурі.
12. Обгорнувся-закутавсь у шату-утьму водяну, в чорну хмару.
13. Як сяйне, як дихне, летить гряд,летить жар, летить жупел жерущий;
14. Загрімів Господь з неба, подавголос Бог всемогущий, найвишчий.
15. Метнув стрільми й роспудив їхрівно; блиснув блискавками й злякались.
16. І відкрилося оку дно в морі, ровверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнівного.
17. 1 простїг він 8 високого неба правицю, й мене з вод великих
18. ІЗ неситої 8ЛОСТЇ, з пучини, з безодні ворожої витяг.
19. Вони встали на мене в недолї,Господь же менї дав підмогу, ♦ Пісня сесл полишивсь в свобідному переводї; в книзї Псальмів подана вона докладно яко псалом 17.
