Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/329

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

317

Друга книга Самуїлова 21. 22.


ДРУГА КНИГА САМУІЛОВА 21. 22. 317

їх повішали буди Филистії тодї, як побили Саула на Гелбуї.

 13. І переніс він кості Саулові й кості сина його Йонатана звідти; тодї позбірали й кості повішених,

 14. Та й поховали кості Саулові йсина його Йонатана й кості повішених, у займищі Беняминовому, у Зелї, в отецькому Кисовому гробі. Так сповнено все, що приказав царь, і з того часу змилосердивсь Господь над землею.

 15. І загорілась ізнов війна між Филистіями й Ізраїлем. І Давид виступив на війну проти Филістіїв із військом своїм, і воювали з Филистіями, й Давид утомився.

 16. Тодї задумав Есвій, один ів потомків РеФаїма, такий, що спис його важив триста секлів мідї, й підперезаштй був новим мечем, убити Давида.

 17. Та врятував Давида Абесса Саруснко та й положив Филистія мертвим. Тоді поклялись Давидові люде словами: Не виступиш ти з нами більш на війну, щоб не вгасло сьвітло Ізрайлеве.

 18. Потім була ще раз війна з Филистіями в Гобі. Тодї положив мерцем Хушатїй Собохай-СаФута, що також був з потомків велетенських.

 19. І довелось іще рав воювати Филистіїв під Гобом; того разу вбив Елхаиан, син Ягаре-Оргима, з Бетлеєма, Голїята 8 Гету, що в його ратовшце було вавтовшки з ткацький вал.

 20. А як дойшло раз до війни під Гетом, знайшовсь там один рослий чоловяга, що мав на руках і на ногах по шість пучок*, всіх двайцять і чотири. Сей походив також з велетенського роду.

 21. Як же почав він ра8 насьміхатись із Іврайлитян, то його вбив Йонатан, син Давидового брата СаФая.

 22. Всї чотири названі походили з велетенського роду в Гетї, та й полягли від руки Давидової й слуг його.

Голова 22.

Івасьпівав Давид Господеві того часу, як Господь вирятував його з рук + ПадцУв. у всїх ворогів його й з руки Саулової, й промовив:*

 2. Господь — скеля моя у тісноті моїй, захищав — рятує.

 3. Він мій Бог і ватула моя, й до йоговтекаю я в нужді. Він мій щит, ріг спасення мого, він мій тверджений вамок про втеки. Визволяє мене він з потали, з ворожої волї й сили.

 4. Обізвусь до всехвального Бога, йвін вороги мої боре.

 5. Смерть, як води, мене обняла, злона мене реве бурчаками.

 6. Ланцюги свої пекло на мене кув,й тенета готує.

 7. І в скорботі моїй заквилив я доГоспода, кричма заплакав. І почув він мене із палати своєї, почув він мій голос, і дійшов до ушей його крик мій й плач, й квиленнє — благданв.

 8. Позирне, й земля захиталась, інебо здвигнулось в основах. Бо тяжким він гнівом закипів, вагорівсь, запалав несказанним.

 9. І8 ніздер устав дим, з роту вугльом жеврющим і поломєм жарко жахнуло.

 10. Прихилив небеса та й зійшов;чорний мрак під ногами у його;

 11. Під ним дух Херубим; він летить крильми вітру в хуртовинібурі.

 12. Обгорнувся-закутавсь у шату-утьму водяну, в чорну хмару.

 13. Як сяйне, як дихне, летить гряд,летить жар, летить жупел жерущий;

 14. Загрімів Господь з неба, подавголос Бог всемогущий, найвишчий.

 15. Метнув стрільми й роспудив їхрівно; блиснув блискавками й злякались.

 16. І відкрилося оку дно в морі, ровверзлись у горах утроби від страшенного гласу, від грому грізного, від духу гнівного.

 17. 1 простїг він 8 високого неба правицю, й мене з вод великих

 18. ІЗ неситої 8ЛОСТЇ, з пучини, з безодні ворожої витяг.

 19. Вони встали на мене в недолї,Господь же менї дав підмогу, ♦ Пісня сесл полишивсь в свобідному переводї; в книзї Псальмів подана вона докладно яко псалом 17.