Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/33

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка вичитана

21

Перва книга Мойсея 20. 21.

за сю молодицю, що взяв єси; вона ж мужня жена.

 4. Абимелех же не приторкнувсь до її, та й каже: Господе, чи то ж погубиш безвинний рід?

 5. Хиба ж не сам він казав менї: Вона сестра менї? І вона менї казала: Він брат менї. У чистотї серця мого і в безвинностї рук моїх учинив я се.

 6. Рече ж йому Бог у снї: І я знаю, що в чистотї серця твого і в безвинностї рук твоїх учинив єси се, тим і впинив тебе від гріха проти мене, і не попустив тебе коснутись її.

 7. Тепер же оддай жену мужу, бо він пророк, і помолиться за тебе, і жити меш. Як же не віддаси, дак знай, що вмреш сам і все твоє.

 8. І встав рано вранцї Абимелех і призвав усї кметї свої, та й промовив усї словеса сїї в уші їх, і полякались усї люде вельми.

 9. І призвав Абимелех Авраама, та й промовив до його: Що вдїяв єси менї? І чим провинив я тобі, що навів єси на мене й царство моє гріх великий? Дїло таке, що нїхто не чинив, укоїв єси менї:

 10. І промовив Абимелех до Авраама: Що в тебе було на думцї, як чинив єси таке?

 11. Рече ж Авраам: Думав бо, що нема благочестя на місцї сьому, і вбють мене задля жени моєї.

 12. Отже справдї вона сестра менї по панотцеві, а не по панїматцї, та стала менї женою.

 13. І було, як вивів мене Бог із отецької домівки моєї, кажу їй: Ось яку правду чинити меш менї: у всякому містї, куди прийдемо, там кажи про мене, що се брат мій.

 14. Узав же Абимелех вівцї і бички, і раби й рабинї, та й дав Авраамові, і віддав йому Сарру.

 15. І промовив Абимелех Авраамові: Оце земля моя перед тобою; де б тобі нї було до вподоби, оселяйся.

 16. До Сарри ж промовив: Оце дав я братові твойму тисячу срібняків, се буде тобі чесна намітка до лиця твого, і про все, що було з тобою і з усїма твоїми, в усьому будеш оправдана.

 17. Помолився ж Авраам Богу, і вигоїв Бог Абимелеха, і жену його, і рабинї його, і почали роджати.

 18. Бо позамикав був Господь усяку утробу в домівцї в Абимелеха задля Сарри, жінки Авраамової.

Голова 21.

І одвідав Господь Сарру, так як рече, і сотворив Господь Саррі так, як глаголав.

 2. І завагонївши Сарра, вродила Авраамові сина в старощах того часу, як і глаголав йому Господь.

 3. І дав Авраам імя синові свойму, що вродивсь йому, що вродила йому Сарра, Ізаак.

 4. Обрізав же Авраам Ізаака, сина свого, у восьмий день, так як заповідав йому Бог.

 5. Авраамові ж було сто год віку, як родивсь йому син його Ізаак.

 6. Рече ж Сарра: Сьміх менї сотворив Господь; хто бо почує, сьміятиметься з мене.

 7. І рече: Хто б то сповістив Авраамові, що молоком своїм годувати ме дитину Сарра? Бо в старостї його я родила сина.

 8. І росло хлопятко, і відлучено його. І зробив Авраам бенкет великий того дня, як одлучено Ізаака.

 9. Як побачила Сарра, що син Агари, Египтянки, насьміхається з Ізаака,

 10. Каже Авраамові: Прожени сю рабиню й сина її; не наслїдувати ме бо син рабинї сієї з моїм сином Ізааком.

 11. Тяжко ж було чути слово се вельми Авраамові про сина його.

 12. І рече Бог Авраамові: Нехай не буде тяжке тобі слово про хлопця і про рабиню. У всёму, що рече тобі Сарра, слухай гласу її; бо в Ізаацї наречеться тобі потомство.

 13. Сина ж рабинї сієї народом великим сотворю його; бо насїнне твоє він.

 14. Устав же Авраам у ранцї, і взяв хлїба та бурдюк води та й оддав Агарі, і положив за плечима в неї хлопця, та й одпустив її. Вона ж одійшовши заблудила в Бейер-Себа пустинї.

 15. Не стало ж води в бурдюцї, і покинь вона хлопця під ялиною.

 16. Відойшовши ж сїла навпроти