Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/336

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

324

Перва книга Царів 2.


824 ПЕРВА КНИГА ЦАРІВ 2.

му братові, бо Господь йому так привначив.

 16. Тепер в мене одна тільки просьба до тебе: не відмов менї. І каже вона йому: Говори.

 17. І промовив він: Попроси царяСоломона — бо він тобі не відмовить — нехай оддасть за мене Абисагу 8 Сунаму.

 18. І каже Бетсаба: Добре, я перемовлюсь із царем про тебе.

 19. Як же ввійшла Бетсаба до царяСоломона, щоб із ним перемовитись про Адонїю, царь піднявся, вклонивсь перед нею та й сїв на свойму престолі*. Поставлено престол і про цареву паніматку, й вона сіла 8 правого боку його.

 20. І каже вона: 6 в мене просьба невеличка до тебе, не відмов мені* її. І відказав їй царь: Скажи тілько, паніматко, я певно тобі не відмовлю.

 21. І промовила вона: Що, коли бАбисагу з Сунаму оддали 8а твого брата Адонїю?

 22. І відказав царь Соломон матері:О, чому ти просиш тільки Абисагу 8 Сунаму про Адонїя? Лучше проси вже йому й царства. Він же бо мій старший брат, до того ж мав за собою сьвященника Абіятара та Иоаба Саруенка.

 23. І поклявсь царь Соломон Господом так: Нехай менї те й те вдіє Бог, коли Адонїя виявив се бажаннє не про те, щоб наложити головою!

 24. Так певно, як живе Господь, щоукріпив мене й посадив мене на престолі* батька мого Давида, та по своїй обіцянці* устроїв менї дом: сьогодні* буде страчений Адонїя!

 25. І дав царь Соломон наказ БанеїЙодавнкові, й вбив його той, і вмер він.

 26. Сьвященникові ж Абіятарові повелів царь: Ійди ув Анатот у твій хутор, бо й ти заробив смерть. Та сьогодні* тебе не страчу, бо ти носив скриню Господню перед моїм отцем Давидом, і все, що витерпів отець мій, терпів і ти з ним.

 27. Так видалив Соломон Абіятара,щоб він більш не був еьвященником Господнім; і справдилось Господнє слово, що сказав був про дом Ілїя в Силомі.

 28. Як дойшла ж про се чутка доИоаба — Йоаб же тягнув руку 8а Адодонїєю, а до Соломона не прихилявся — то він втїк у намет Господень та й ухопився 8а роги жертівника.

 29. Як же з'ясовано цареві Соломонові: Йоаб утік у намет Господень і стоїть коло жертівника, послав Соломон Банею Йодаєнка8 наказом: ійди, вбий його.

 30. Як же прийшов Банея до намету Господнього, сказав йому: Такий царський накав: Ходи сюди! той же відказує: Нї, тут хочу вмерти. І приніс Банея відповідь і каже: Так говорив Иоаб і так він мені відказав.

 31. І рече йому царь: Зроби так, яквін промовив; убий його й поховай, щоб ЗНЯТИ 8 мене Й 8 МОЄЇ рОДИНН кров, що Йоаб пролив безвинно.

 32. І нехай Господь оберне кров його на його голову, бо він убив двох таких, що були безвинні й лучші його, а мій отець Давид і не знав про те, Абенира Ниренка, гетьмана Ізрайлевого та Амессу Етеренка, гетьмана Юдиного.

 33. Оце ж нехай кров їх навіки впаде на голову Йоабові й потомків його, а Давидові й потомкам його, й домові його, й престолові його по всі вічні часи нехай посилає Господь щаснг долю!

 34. І пійшов Банея Иодаєнко та йубив Йоаба, й поховано його в домівці* його в степу. и35. І поставив царь Соломон Банею Йодавнка намість його над військом, а сьвященника Садока поставив царь намість Абіятара.

 36. І послав царь і повелїв кликнути Семея й сказав йому: Збудуй собі будинок у Ерусалимі й зоставайсь тут жити, не виходячи нікуди 8ВІДСИ.

 37. Коли Ж І8ВІДСИ вийдеш, хочбипоза потік Кидрон, так вараз — 8най се — мусиш умерти; кров же твоя впаде на твою голову.

 38. І відказав Семей цареві: Добре!як мій добродій й царь повелїв, так і чинити ме раб твій. От і жив Семей у Ерусалимі довго.

 39. Аж ось лучилось у три роки, що