324
Перва книга Царів 2.
му братові, бо Господь йому так привначив.
16. Тепер в мене одна тільки просьба до тебе: не відмов менї. І каже вона йому: Говори.
17. І промовив він: Попроси царяСоломона — бо він тобі не відмовить — нехай оддасть за мене Абисагу 8 Сунаму.
18. І каже Бетсаба: Добре, я перемовлюсь із царем про тебе.
19. Як же ввійшла Бетсаба до царяСоломона, щоб із ним перемовитись про Адонїю, царь піднявся, вклонивсь перед нею та й сїв на свойму престолі*. Поставлено престол і про цареву паніматку, й вона сіла 8 правого боку його.
20. І каже вона: 6 в мене просьба невеличка до тебе, не відмов мені* її. І відказав їй царь: Скажи тілько, паніматко, я певно тобі не відмовлю.
21. І промовила вона: Що, коли бАбисагу з Сунаму оддали 8а твого брата Адонїю?
22. І відказав царь Соломон матері:О, чому ти просиш тільки Абисагу 8 Сунаму про Адонїя? Лучше проси вже йому й царства. Він же бо мій старший брат, до того ж мав за собою сьвященника Абіятара та Иоаба Саруенка.
23. І поклявсь царь Соломон Господом так: Нехай менї те й те вдіє Бог, коли Адонїя виявив се бажаннє не про те, щоб наложити головою!
24. Так певно, як живе Господь, щоукріпив мене й посадив мене на престолі* батька мого Давида, та по своїй обіцянці* устроїв менї дом: сьогодні* буде страчений Адонїя!
25. І дав царь Соломон наказ БанеїЙодавнкові, й вбив його той, і вмер він.
26. Сьвященникові ж Абіятарові повелів царь: Ійди ув Анатот у твій хутор, бо й ти заробив смерть. Та сьогодні* тебе не страчу, бо ти носив скриню Господню перед моїм отцем Давидом, і все, що витерпів отець мій, терпів і ти з ним.
27. Так видалив Соломон Абіятара,щоб він більш не був еьвященником Господнім; і справдилось Господнє слово, що сказав був про дом Ілїя в Силомі.
28. Як дойшла ж про се чутка доИоаба — Йоаб же тягнув руку 8а Адодонїєю, а до Соломона не прихилявся — то він втїк у намет Господень та й ухопився 8а роги жертівника.
29. Як же з'ясовано цареві Соломонові: Йоаб утік у намет Господень і стоїть коло жертівника, послав Соломон Банею Йодаєнка8 наказом: ійди, вбий його.
30. Як же прийшов Банея до намету Господнього, сказав йому: Такий царський накав: Ходи сюди! той же відказує: Нї, тут хочу вмерти. І приніс Банея відповідь і каже: Так говорив Иоаб і так він мені відказав.
31. І рече йому царь: Зроби так, яквін промовив; убий його й поховай, щоб ЗНЯТИ 8 мене Й 8 МОЄЇ рОДИНН кров, що Йоаб пролив безвинно.
32. І нехай Господь оберне кров його на його голову, бо він убив двох таких, що були безвинні й лучші його, а мій отець Давид і не знав про те, Абенира Ниренка, гетьмана Ізрайлевого та Амессу Етеренка, гетьмана Юдиного.
33. Оце ж нехай кров їх навіки впаде на голову Йоабові й потомків його, а Давидові й потомкам його, й домові його, й престолові його по всі вічні часи нехай посилає Господь щаснг долю!
34. І пійшов Банея Иодаєнко та йубив Йоаба, й поховано його в домівці* його в степу. и35. І поставив царь Соломон Банею Йодавнка намість його над військом, а сьвященника Садока поставив царь намість Абіятара.
36. І послав царь і повелїв кликнути Семея й сказав йому: Збудуй собі будинок у Ерусалимі й зоставайсь тут жити, не виходячи нікуди 8ВІДСИ.
37. Коли Ж І8ВІДСИ вийдеш, хочбипоза потік Кидрон, так вараз — 8най се — мусиш умерти; кров же твоя впаде на твою голову.
38. І відказав Семей цареві: Добре!як мій добродій й царь повелїв, так і чинити ме раб твій. От і жив Семей у Ерусалимі довго.
39. Аж ось лучилось у три роки, що
