325
Перва книга Царів 2. 3.
два раби Семевві втекли до Анхуса Маашенка, царя Гетського. І переказано Семевві: Раби твої в Гетї:
40. І зібрався Семей, осідлав осласвого та и пустивсь у дорогу в Гет до Анхуса шукати рабів своїх. І вернувся Семей й привів раби свої з Гета.
41. От і з’ясовано Соломонові, щоСемей виходив 8 Ерусалиму в Гет і вернувсь назад.
42. 1 післав царь закликати Семея,та й каже йому: Чи ж я не поклявся тобі Господом і не вавірив тебе: скоро ти звідсї пійдеш куди небудь, мусиш — знай се — вмерти? Ти ж відказав менї: добре! чую!
43. Чом же ти не вважив на виречену перед Господом божбу й на повелїннв тобі дане?
44. І рече царь надто Семевві: Самти знаєш і серце твоє внае все те зло, яке ти 8аподїяв отцеві мойму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову,
45. Царь же Соломон нехай будеблагословен, і Давидів престол нехай буде непорушен перед Господом по вічні часи!
46. І повелїв царь Банеї Йодаенкові; він вийшов і стратив його, й той вмер.
Як же окріпло царство в руцї в Соломона, посвоячився Соломон із Фараоном, Египецьким царем, і взяв 8а себе дочку Фараонову и привів її в Давидів город, покіль не скінчить будови палати своєї й храму Господнього й муру навкруги Ерусалиму.
2. Тодї приносив люд жертви ще нависотах, до того бо часу не був ще вбудований дім імени Господньому.
3. Соломон любив Господа і ходивв установах отця свого Давида, але й він приносив жертви и палив кадило на висотах.
4. І подався царь у Габаон, щоб тамжертвувати, бо се була найповажнїща жертівна висота. Тисячу всепалень приніс Соломон на тому самому жертівнику.
5. У Габаонї ж обявивсь Господь Соломонові вночі ввіснї, й рече Бог: Проси, що дав би я тобі.
6. І відказав Соломон: Ти виявивмойму отцеві Давидові велику милость, і за те, що він ходив перед лицем твоїм у щиростї, побожності й в чистотї серця, ти додержав йому цю велику милость і дарував йому сина, що седїв би на його престолї, як і в воно тепер.
7. Оце ж, Господи, Боже мій, вчинивеси раба твого намість отця мого Давида царем; але я ще молодик і не 8наю нї виходу, нї ввіходу;
8. 1 раб твій обертається серед народу твого, що вибрав ти собі, такого великого народу, що за множеством його неможна його нї злїчити, нї переглянути ;
9. То ж дай слузї твойму розумнесерце, щоб йому правити народом твоїм і вміти розбірати між добрим і лихим; бо хто зможе правити сим величезним народом ?
10. 1 вподобав Господь, що Соломоносив сього.
1. І рече йому Бог: За те, що типросив сього, а не випрошував довгого віку, або багацтва, або смертї ворогів твоїх, а прохав розуму, щоб уміти судити,
12. То я вволю твою волю: даю тобімудре й розумне серце, так що рівні тобі нї перше тебе не було, нї послі тебе не 8ЯВИТБСЯ.
13. Ба й тим, чого не прохав еси,наділяю тебе: і багацтвом, і славою, так що рівні тобі не буде між царями, покіль віку твого;
14. І коли ходити меш путьми моїми, пильнуючи установ моїх і заповідей моїх, як отець твій Давид ходив, так дам тобі й вік довгий.
15. 1 прокинувся Соломон, і зрозумів, що се сновидїннв. Вернувшися ж у Ерусалим, приступив перед скриню вакону Господнього, й приніс жертви всепалення та жертви мирні, й гладив велику гостину про всї слуги свої.
16. Тодї прийшли дві молодицї-блудницї до царя.
17. 1 каже одна молодиця: Прошу,пане мій! я й оця молодиця живемо в одній хаті, й я породила при ній в тій хатї;
18. На третий же день, як я породи
