22
Перва книга Мойсея 21. 22.
його віддалеки, як би дострелити з лука; каже бо: Нехай не бачу смерти дитини моєї. І седїла навпроти його, та й заголосила.
17. Почув же Бог плач хлопячий, і кликне ангел Божий Агару з небес, і рече: Що тобі, Агаро? Не турбуйся; почув бо Бог плач хлопячий з місця, де воно тепер.
18. Устань, та возьми хлопя і держи на руцї твоїй; народом бо великим сотворю його.
19. І відкрив Бог очі їй, і побачила криницю з водою, і пійшла й налила бурдюк води, та й напоїла хлопя.
20. І був Бог з хлопчиком, і виріс та й оселивсь у степу і був стрілець-лучник.
21. І оселивсь у Фаран-степу, і взяла йому мати його жінку із землї Египецької.
22. Сталося ж того часу, що промовив Абимелех та Пихоль, гетьман війська його, до Авраама, говорючи: Бог з тобою в усьому, що дїєш.
23. Оце ж клянись менї Богом, що не зрадиш мене, нї дїтей моїх, нї внуків моїх, а по правдї, як прихилен був я до тебе, так і ти будеш до мене, і до землї, де пробуваєш.
24. І рече Авраам: Кленусь.
25. І докоряв Авраам Абимелеха, за колодязь водяний, що відняли раби Абимелехові.
26. І каже йому Абимелех: Не знаю, хто вчинив тобі дїло таке, нї ти менї не оповідав єси, нї я чував, тільки сьогоднї.
27. І вилучив Авраам сїм овечок, да товару, та й дав Абимелехові, і вчинили вони обидва умову.
28. І поставив Авраам семеро ягниць овечих із отари окроме.
29. І каже Абимелех Авраамові: Що се за семеро ягниць, що поставив єси окроме?
30. І рече Авраам: Що семеро сих ягниць візьмеш у мене, нехай будуть менї сьвідоцтвом, що я викопав колодязь сей.
31. Того й проложено прізвище місцеві тому: Бейер-Себа, колодязь клятьби; бо там клялись обидва.
32. І вчинили вони вмову коло колодязя клятьби. Піднявся ж Абимелех та Пихоль, гетьман війска його, та й вернулись у землю Филистимську.
33. І посадив Авраам тамариску, і призвав там імя Господа Бога вічного.
34. Пробував же Авраам у землї Филистимській час довгий.
І було по сих речах, що Бог спокушував Авраама, і рече йому: Аврааме, Аврааме! І каже: Ось я!
2. І рече: Возьми сина твого, єдиного твого, що його возлюбив єси, Ізаака, та йди в Морія землю, та й принеси його там у всепаленнє-жертву на одній горі, що тобі речу.
3. І встав Авраам рано вранцї та й осїдлав осла свого, та взяв два парубки з собою, та Ізаака сина свого, та наколов дров на всеспаленнє, та й рушив до врочища, що про його рече йому Бог.
4. На третїй же день позирнув Авраам очима своїми, та й побачив те врочище здалеку.
5. І каже Авраам слугам своїм: Седїте тутеньки з ослом, я ж із сином пійдемо аж он туди, та поклонившись і вернемось до вас.
6. Узяв же Авраам дрова на всепаленнє, та й положив на Ізаака, сина свого; взяв же в руки й огонь і жертівного ножа, та й пійшли обидва вкупі.
7. Каже ж Ізаак до Авраама, батька свого: Панотче! Він же каже: Що тобі, синку? Каже ж: Ось огонь і дрова, а де ж овеча на всепаленнє?
8. Каже ж Авраам: Бог обмислить собі ягня на всепаленнє. І йшли собі обоє вкупі.
9. Прийшли на врочище, що рече йому Бог, і зробнв там Авраам жертівника, і розложив дрова, і звязавши Ізаака, сина свого, положив його на жертівнику зверху на дровах.
10. І простїг Авраам руку свою, щоб узяти ножа заколоти сина свого.
11. Аж озветься до його ангел Господень і рече: Аврааме, Аврааме! Він же каже: Ось я.
12. І рече: Не возложи руки твоєї на хлопя, а нїчогісїнько не чини йому; тепер бо взнав я, що боїшся ти
