Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/346

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

334

Перва книга Царів 8. 9.


334 ПЕРВА КНИГА ЦАРІВ 8. 9.

ню часть двора перед храмом Господнім, приносячи там усепалення, й хлїбову жертву й товщ на жертву мирню; бо мідяний жертівник, що стояв перед Господом, був надто малий, щоб на йому помістити всепаленне й хлїбову жертву й тук жертви мирньої.

 65. 1 справив Соломон того часу сьвято й ввесь Ізраїль із ним, — збір величезний, що зійшовся від входу в Етам аж до ріки Египетської, перед Господом, Богом нашим, черев сїм день і ще сїм день, то в через чотирнайцять день.

 66. На восьмий же день відпустивСоломон нарід. І благословили вони царя й розійшлись по домівках своїх, радіючи в серцї задля всього доброго, що виявив Господь слузі свойму Давидові й народові свойму Ізраїлеві.

Голова 9.

Як же скінчив Соломон будову сьвятинї Господньої й царської палати й всього, що бажав витворити,

 2. Обявився Господь Соломонові вдруге, як обявивсь був йому в Габаонї.

 3. І рече Господь йому: Вислухав ямолитву твою й благанне твоє, що приносив ти перед мене. Я осьвятив сей храм, що збудовав єси, оселивши там на віки ймя мов, й мої очі й мов серце будуть там віковічно пробувати.

 4. Як ходити меш передо мною, такяк ходив отець твій Давид, в простоті серця й щирості, та все те чинити, що я заповідав тобі, й моїх установ і прав пильнувати меш,

 5. Так я престол твій над Ізраїлемутверджу навіки, як обітував отцеві твойму Давидові, словами: не переведеся в тебе седючий на престолі І8райлевому.

 6. Коли жврй дїти ваші одвертатисьмете від мене, й не пильнувати мете моїх заповідей й встанов, що я положив перед вами, а відійдете й иншим богам станете служити й перед ними припадати мете,

 7. Так викореню Ізраїля з землї, щонаділив їм, і той храм, що посьвятив іменню мойму, відкину від лиця мого, і станеться Ізраїль сьміховшцем і гидом між усїма народами.

 8. 1 всякий, хто переходити ме попри храм сей величевний, страхати меться й буде посвистувати, и питати ме: За що Господь ваподїяв таке сїй землї й сьому храмові?

 9. І відказувати муть: Про те, щовони Господа, Бога свого, що їх батьків вивів ів Египту, покинули, та прихилились до инших богів і припадали перед ними й служили їм, ва те наслав Господь на них усю недолю сю.

 10. Як уплило ж двайцять років після того, що Соломон построїв обідві будівлі, храм Господень і царську палату,

 11. А Гирам, царь Тирський, додававна се Соломонові кедрового й кипарисового брусся, як і золота, скільки забажав було,—тодї поступився царь Соломон Гирамові двайцятьма городами в Галилейській країні.

 12. І вийшов Гирам ів Тиру, щоб наті городи подивитись, що їх дав йому Соломон, та й не сподобались вони йому.

 13. 1 каже він: Що се ва городи, щоти, брате, поступився менї ними! Тим прозвано їх по сей день Кабул (багно).

 14. Гирам же послав був цареві отой двайцять талантів золота.

 15. А ось роботи, на які побіраласьданина, що її наложив Соломон, щоб вибудовувати храм Господень і свою палату, і міст (над пропасттю) Милло й мур Ерусалимський, й Гевер, Мегиддо и Газер,

 16. Бо Фараон, царь Египецький напав був і звоював Газер та спалив його, а Канаанїїв, що жили в городі, побив, та й оддав його в віно дочці своїй, супрувї Соломоновій;

 17. От і відбудував Соломон Газер інижній Беторон,

 18. 1 Баалам і Тадмор (Пальмиру)в пустинї,

 19. І всї вапасові городи, що належали до Соломона, й міста про вози й міста про кінноту, й все те, що хотів Соломон побудувати в Ерусалимі, на Ливані й в усій землі царства свого.

 20. Увесь же народ, що позістався одАморіїв, Гетїїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв, що не були з синів Іврайлевих.