334
Перва книга Царів 8. 9.
ню часть двора перед храмом Господнім, приносячи там усепалення, й хлїбову жертву й товщ на жертву мирню; бо мідяний жертівник, що стояв перед Господом, був надто малий, щоб на йому помістити всепаленне й хлїбову жертву й тук жертви мирньої.
65. 1 справив Соломон того часу сьвято й ввесь Ізраїль із ним, — збір величезний, що зійшовся від входу в Етам аж до ріки Египетської, перед Господом, Богом нашим, черев сїм день і ще сїм день, то в через чотирнайцять день.
66. На восьмий же день відпустивСоломон нарід. І благословили вони царя й розійшлись по домівках своїх, радіючи в серцї задля всього доброго, що виявив Господь слузі свойму Давидові й народові свойму Ізраїлеві.
Як же скінчив Соломон будову сьвятинї Господньої й царської палати й всього, що бажав витворити,
2. Обявився Господь Соломонові вдруге, як обявивсь був йому в Габаонї.
3. І рече Господь йому: Вислухав ямолитву твою й благанне твоє, що приносив ти перед мене. Я осьвятив сей храм, що збудовав єси, оселивши там на віки ймя мов, й мої очі й мов серце будуть там віковічно пробувати.
4. Як ходити меш передо мною, такяк ходив отець твій Давид, в простоті серця й щирості, та все те чинити, що я заповідав тобі, й моїх установ і прав пильнувати меш,
5. Так я престол твій над Ізраїлемутверджу навіки, як обітував отцеві твойму Давидові, словами: не переведеся в тебе седючий на престолі І8райлевому.
6. Коли жврй дїти ваші одвертатисьмете від мене, й не пильнувати мете моїх заповідей й встанов, що я положив перед вами, а відійдете й иншим богам станете служити й перед ними припадати мете,
7. Так викореню Ізраїля з землї, щонаділив їм, і той храм, що посьвятив іменню мойму, відкину від лиця мого, і станеться Ізраїль сьміховшцем і гидом між усїма народами.
8. 1 всякий, хто переходити ме попри храм сей величевний, страхати меться й буде посвистувати, и питати ме: За що Господь ваподїяв таке сїй землї й сьому храмові?
9. І відказувати муть: Про те, щовони Господа, Бога свого, що їх батьків вивів ів Египту, покинули, та прихилились до инших богів і припадали перед ними й служили їм, ва те наслав Господь на них усю недолю сю.
10. Як уплило ж двайцять років після того, що Соломон построїв обідві будівлі, храм Господень і царську палату,
11. А Гирам, царь Тирський, додававна се Соломонові кедрового й кипарисового брусся, як і золота, скільки забажав було,—тодї поступився царь Соломон Гирамові двайцятьма городами в Галилейській країні.
12. І вийшов Гирам ів Тиру, щоб наті городи подивитись, що їх дав йому Соломон, та й не сподобались вони йому.
13. 1 каже він: Що се ва городи, щоти, брате, поступився менї ними! Тим прозвано їх по сей день Кабул (багно).
14. Гирам же послав був цареві отой двайцять талантів золота.
15. А ось роботи, на які побіраласьданина, що її наложив Соломон, щоб вибудовувати храм Господень і свою палату, і міст (над пропасттю) Милло й мур Ерусалимський, й Гевер, Мегиддо и Газер,
16. Бо Фараон, царь Египецький напав був і звоював Газер та спалив його, а Канаанїїв, що жили в городі, побив, та й оддав його в віно дочці своїй, супрувї Соломоновій;
17. От і відбудував Соломон Газер інижній Беторон,
18. 1 Баалам і Тадмор (Пальмиру)в пустинї,
19. І всї вапасові городи, що належали до Соломона, й міста про вози й міста про кінноту, й все те, що хотів Соломон побудувати в Ерусалимі, на Ливані й в усій землі царства свого.
20. Увесь же народ, що позістався одАморіїв, Гетїїв, Ферезіїв, Гевіїв і Евузіїв, що не були з синів Іврайлевих.
