Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/357

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

345

Перва книга Царів 17. 18.


ПЕРВА КНИГА ЦАРІВ 17.18.

мясива уранці й хлїба й мясива ввечері, а 8 бурчака він пив.

 7. По якомуся ж часі висох потік, боне було В 8ЄМЛЇ дощу.

 8. 1 прийшло до його слово Господнвтаке:

 9. Встань і йди в Сарепту Сидонську,та й пробувай там. Дав я там удові повелїнне кормити тебе.

 10. І рушив та й подавсь у Сарепту.І як прийшов до воріт города, аж ось вдовиця вбірав собі тріски. І озветься до неї та й просить: Дай менї трохи води в глечик напитись.

 11. Як пійшла ж вона по воду, кликнув він услїд їй та й просить: Принеси менї, будьласко, й хлїба шматок.

 12. Вона ж каже: Так певно, як Господь, Бог твій, живе, нема в мене нічого печеного, тільки з пригорщ муки в глеку та тропіки олїї в банці. Оце назбіраю трохи трісок та, вернувшись додому, зготую чого собі та СИНОВІ, а ЯК І8ЇМ0, тодї вже й помремо.

 13. Ілия ж каже їй: Не журися, йдидодому та й зроби, як казала еси; тільки наперід спечи менї коржика та й принеси сюди, собі ж і синові твойму зготуєш опісля:

 14. Так бо глаголе Господь, Бог І8райлїв: Борошно в гладисцї не 8меньшиться й олїї в питунцї не убуде до того дня, аж пішле Господь на вемлю дощ.

 15. І пійшла вона й зробила, як промовив їй Ілия, й їла вона, й він і дом її.

 16. Муки в глецї не меншіло й олїїв банці не убувало, по слову Господньому, що сказав через Ілию.

 17. Послі сього ванедужав син удовин, що її була господа, а недуга його так була тяжка, що вже й дихати не міг.

 18. 1 каже вона Ілиї: Що мені чинити з тобою, чоловіче Божий? Прийшов єси до мене тільки про те, щоб нагадати мої провини, щоб 8а те вмер син мій.

 19. Він же сказав їй: Дай менї сюдисинка твого. І взяв його з її лона, понїс його в горішню сьвітличку, де жив, та й положив на постелї в себе.

 20. Тоді озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! чи ти ж бо заподієш таке 8ло вдовицї, де я гостюю, що вмре ії синок?

 21. 1 нахилився тричі над хлопцем,й озвавсь до Господа й промовив: Господи, Боже мій! дай же бо так, щоб душа сього хлопчика вернулась у його.

 22. І почув Господь поклик Ілиїин,і душа хлопцева вернулась у його, так що він ожив.

 23. ІЛИЯ Ж у8ЯВ хлопця, понїс його8 верхньої сьвітлички в господу, та й передав матері, й промовив: Дивись, син твій ожив.

 24. І сказала женщина Ілиї: Теперя знаю, що ти чоловік Божий, та що слово Господнє в устах твоїх — правда.

Голова 18.

По довгому часі* прийшло слово Господнє до Ілиї, таке: Йди, покажись Ахабові, а дам дощ на землю.

 2. І пійшов Ілия, щоб показатисьАхабові. Панувала ж велика голоднеча в Самариї. . 3.1 покликав Ахаб Абдію, начальника дворецького. Абдій ж був вельми б0Г0б0Я8ЛИВИЙ.

 4. 1 як Езабеля викореняла пророківГосподніх, то Абдій взяв сто пророків і ховав їх по півсотні чоловіка по печерах та й обмисляв хлібом і водою.

 5. І сказав Ахаб Абдієві: Пійди поцарству по всіх криничинах і по всіх байрачних бурчаках, а може знайдеш де траву, щоб рятувати конї й мули, та щоб не повиздихала вся скотина.

 6. І поділили вони між себе землю,щоб її скрізь обійти. Ахаб пійшов в один бік, а Абдій двинув у другий бік.

 7. Як же Абдій ійшов дорогою, зустрів його несподівано Ілия. Впізнавши його, припав Абдій лицем до землї й промовив: Чи справді се ти, добродію мій, Ілиє? о. Той відказує: Се я. Йди та скажи твойму панові: Ілия тут!

 9. Він же каже: Чим провинив я тобі, що хочеш мене, раба твого, видати Ахабові, щоб убив мене?

 10. Так певно, як живе Господь, Богтвій, нема нї народу, нї царства, ку