347
Перва книга Царів 18. 19.
ника, так що в каналї було повно води.
36. А коли вже був час приноситивечірню жертву, приступив Ілия й промовив: Господи, Боже Авраамів, Ізааків і Ізрайлїв! Покажи сьогодні, що ти один Бог ув Ізраїлі, а я слуга твій, й що я се все вчинив по твойму велінню.
37. ІІочуй мене, Господи, почуй мене,щоб сей люд зрозумів, що ти, Господи, справдешній Бог, і що ти навернеш серця їх.
38. І спав огонь Господень та й пожер всепаленнє, дрова, каміння й насипану землю, ба й воду вилизав, що була в рові.
39. Як побачив се нарід, то й припав лицем до землі, та й промовив: Господь є Богом, Господь є Богом!
40. Ілия ж повелїв їм: Хапайте пророки Баалові! не дайте нї одному з них утекти! І похапали їх, і повів їх Ілия до потока Кисона та й повбивав там.
41. І сказав Ілия Ахабові: Йди, їжі пий, бо чути дощовий шелест.
42. І пійшов Ахаб їсти й пити, Ілияж вийшов на верх Кармеля, припав до землі й похилив лице своє аж між коліна свої.
43. 1 сказав слузї свойму: Йди, подивись проти моря. Той пійшов, подививсь та й каже: Нема нїчого. Каже ж йди знов. І ходив той сїм разів.
44. За семим же разом каже: Встаєсаме з моря хмарка, завбільшки на чоловічу долоню. І сказав: їйди ж, скажи Ахабові: Запрягай та їдь, щоб не захопив тебе дощ.
45. Тимчасом потемніло небо відхмари й вітру та й линув страшенний ливень. Ахаб же сїв та й поїхав у Езреель.
46. На Ілию ж сталася рука Господня й він, оперезавши свої чересла, біг поперед Ахабом до Езрееля.
Як же Ахаб оповів Езабелї все, що вчинив Ілия, та як він повбивав усї пророки мечем,
2. Післала Езабель посли до Ілиїсказати: Нехай те й те заподіють мені боги, коли я завтра о сій добі не зроблю 8 твоєю душею те, саме, що сталось із душею кожного з них.
3. Дізнавшись про се, рушив він іпійшов з відти, щоб рятувати життє своє, й прийшов у Берсабію, що в Юдеї, і лишив там слугу свого,
4. Сам же пійшов у пустиню, за деньходи звідти, прийшов та й сїв під яловецьким корчем, і просив смерті собі й промовив: Буде з мене! тепереньки прийми, Господи мою душу, бо я не лучший над батьки мої.
5. Та й лїг і заснув під яловецькимвересом. Аж ось торкнув його ангел й рече йому: Вставай, їж!
6. Позирне Ілия, аж у головах у йогопечений корж і кінва 8 водою. І попоїв і напивсь він, та й лїг ізнов спати.
7. Ангел же Господень прийшов удруге, торкнув його й рече: Вставай та попоїж, бо дорога тобі далека.
8. І встав він, попоїв і напивсь, апокріпившись їдою сією, мандрував сорок день і сорок ночей аж до Божої гори Гореба.
9. Там же ввійшов у печеру та йобночувався в ній. Аж ось прийшло до його слово Господнє, й сказано йому: Чого ти тут, ІлиєУ
10. Він відказав: Запалав я щиростюпро Господа, Бога Саваот, сини бо Іврайлеві понехали заповіт твій, жертівники твої поруйнували й пророки твої повбивали мечем; зіставсь я один, та вони настають і на мою душу.
11. І сказано йому: Виходь ізвідсїта й стань на горі перед Господом. І ось, Господь проходити ме: велика сильна буря роздираюча гори й розбиваюча скелі, перед Господом; та не в бурі Господь; після бурі трус землі, та не в землетрусі Господь;
12. По трусі земляному огонь, та нев огні Господь; після огня тихе віяннє, (аж там Господь).
13. Почувши се Ілия, затулив лицесобі плащем, і вийшов і став у ввіходу в печеру. Тодї заговорив до його голос: Чого ти тут, Ілиє?
14. Відказав він: Запалав я був щиростю про Господа, Бога Саваот, сини бо Ізрайлеві понехали заповіт твій, поруйнували жертівники твої й постинали мечем пророки твої, тільки я
