Сторінка:Сьвяте письмо Старого і Нового Завіту.pdf/359

Матеріал з Вікіджерел
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця сторінка ще не вичитана

347

Перва книга Царів 18. 19.


ПЕРВА КНИГА ДАРІВ 18.19. 347

ника, так що в каналї було повно води.

 36. А коли вже був час приноситивечірню жертву, приступив Ілия й промовив: Господи, Боже Авраамів, Ізааків і Ізрайлїв! Покажи сьогодні, що ти один Бог ув Ізраїлі, а я слуга твій, й що я се все вчинив по твойму велінню.

 37. ІІочуй мене, Господи, почуй мене,щоб сей люд зрозумів, що ти, Господи, справдешній Бог, і що ти навернеш серця їх.

 38. І спав огонь Господень та й пожер всепаленнє, дрова, каміння й насипану землю, ба й воду вилизав, що була в рові.

 39. Як побачив се нарід, то й припав лицем до землі, та й промовив: Господь є Богом, Господь є Богом!

 40. Ілия ж повелїв їм: Хапайте пророки Баалові! не дайте нї одному з них утекти! І похапали їх, і повів їх Ілия до потока Кисона та й повбивав там.

 41. І сказав Ілия Ахабові: Йди, їжі пий, бо чути дощовий шелест.

 42. І пійшов Ахаб їсти й пити, Ілияж вийшов на верх Кармеля, припав до землі й похилив лице своє аж між коліна свої.

 43. 1 сказав слузї свойму: Йди, подивись проти моря. Той пійшов, подививсь та й каже: Нема нїчого. Каже ж йди знов. І ходив той сїм разів.

 44. За семим же разом каже: Встаєсаме з моря хмарка, завбільшки на чоловічу долоню. І сказав: їйди ж, скажи Ахабові: Запрягай та їдь, щоб не захопив тебе дощ.

 45. Тимчасом потемніло небо відхмари й вітру та й линув страшенний ливень. Ахаб же сїв та й поїхав у Езреель.

 46. На Ілию ж сталася рука Господня й він, оперезавши свої чересла, біг поперед Ахабом до Езрееля.

Голова 19.

Як же Ахаб оповів Езабелї все, що вчинив Ілия, та як він повбивав усї пророки мечем,

 2. Післала Езабель посли до Ілиїсказати: Нехай те й те заподіють мені боги, коли я завтра о сій добі не зроблю 8 твоєю душею те, саме, що сталось із душею кожного з них.

 3. Дізнавшись про се, рушив він іпійшов з відти, щоб рятувати життє своє, й прийшов у Берсабію, що в Юдеї, і лишив там слугу свого,

 4. Сам же пійшов у пустиню, за деньходи звідти, прийшов та й сїв під яловецьким корчем, і просив смерті собі й промовив: Буде з мене! тепереньки прийми, Господи мою душу, бо я не лучший над батьки мої.

 5. Та й лїг і заснув під яловецькимвересом. Аж ось торкнув його ангел й рече йому: Вставай, їж!

 6. Позирне Ілия, аж у головах у йогопечений корж і кінва 8 водою. І попоїв і напивсь він, та й лїг ізнов спати.

 7. Ангел же Господень прийшов удруге, торкнув його й рече: Вставай та попоїж, бо дорога тобі далека.

 8. І встав він, попоїв і напивсь, апокріпившись їдою сією, мандрував сорок день і сорок ночей аж до Божої гори Гореба.

 9. Там же ввійшов у печеру та йобночувався в ній. Аж ось прийшло до його слово Господнє, й сказано йому: Чого ти тут, ІлиєУ

 10. Він відказав: Запалав я щиростюпро Господа, Бога Саваот, сини бо Іврайлеві понехали заповіт твій, жертівники твої поруйнували й пророки твої повбивали мечем; зіставсь я один, та вони настають і на мою душу.

 11. І сказано йому: Виходь ізвідсїта й стань на горі перед Господом. І ось, Господь проходити ме: велика сильна буря роздираюча гори й розбиваюча скелі, перед Господом; та не в бурі Господь; після бурі трус землі, та не в землетрусі Господь;

 12. По трусі земляному огонь, та нев огні Господь; після огня тихе віяннє, (аж там Господь).

 13. Почувши се Ілия, затулив лицесобі плащем, і вийшов і став у ввіходу в печеру. Тодї заговорив до його голос: Чого ти тут, Ілиє?

 14. Відказав він: Запалав я був щиростю про Господа, Бога Саваот, сини бо Ізрайлеві понехали заповіт твій, поруйнували жертівники твої й постинали мечем пророки твої, тільки я