348
Перва книга Царів 19. 20.
зостався, та вони настають і на мою ДУШУ- м «
15. Господь же рече до його: Йди,вернися твоєю дорогою через пустиню у Дамаск, а як прийдеш туди, помаж Азаїла в царя над Сириєю.
16. Егуя ж Намессієнка помаж в царя над Ізраїлем, а Елисея СаФатенка, з Абед-Меходи, помаж в пророка намість себе;
17. І станеться: Хто втече від мечаАзаїлового, того вбе Егуй, а хто втече від меча Егуєвого, того вбе Елисей.
18. Впрочім я зоставив між Ізрайлитянами сїм тисяч; усїх тих колїна не пригинались перед Баалом, і уста їх не цїлували його.
19. Пійшовши ж І8відти, найшовЕлисея СаФатенка, що саме орав плугом ; дванайцять пар (волів) було перед ним, а сам він був при дванайцятій; а коли Ілия приступив до його, кинув на його свій плащ.
20. Сей же, покинувши воли, пійшов слїдом за Ілиєю й сказав: Дай менї перш поцілувати панотця мого й нанїматку мою, тодї пійду за тобою. Він відкавав йому: Йди й вертай нагад, бо що належало до мене, те я вчинив тобі.
21. 1 вернувши до його, узяв паруволів та й заколов їх, а плугом волів зварив мясо їх та й роздав людям, щоб їли. Тоді рушив і пійшов за Ілією й служив йому.
Бенадад, царь Сирийський, зібрав усю військову силу свою; й з ним було трийцять і два княвї 8 кіньми й колесницями; й пійшов, обліг Самарию й добував її.
2. І послав посли в город до Ахаба,царя Ізраїлського,
3. І повелїв сказати йому: Так говорить Бенадад: срібло твоє й голото твоє — воно моє, й твої молодиці й найлучші сини — мої.
4. І відповів царь Ізраїлський і скавав: Як кажеш, мій пане царю, я твій 8 усїм, що маю.
5. Посли прийшли однакже внов йказали: Так мовляє Бенадад: Я посилав сказати тобі, що срібло твоє й голото твоє, й молодиці твої й синів твоїх мусиш оддати менї;
6. Тим то 8автра о сїй добі пришлюдо тебе людей моїх, щоб вони обшарили твою господу й господи підданих твоїх, і все, що вподобають, погабірали як власне своє.
7. І скликав царь Іграїлський всігромадські мужі в своїй землї та й каже їм: Бачите ясно, яке зло він задумав; він присилав до мене й зажадав моїх молодиць і дїтей, мого срібла й золота, та я не відказав йому.
8. І відповіли йому всї громадськімужі й увесь люд: Не слухай й не згоджуйся.
9. І каже він послам Бенададовим:Скажіте мойму панові, цареві: Все, про що ти присилав первим рагом до слуги твого, вчиню; сього ж не можу вчинити. І пійшли посли й віднесли йому відповідь.
10. І прислав до його Бенадад, сказати: Нехай боги гаподїють менї те й те, й ще більш причинять, коли пороху Самарийського стане на те, щоб узяти по жменї всім людям, що я їх веду.
11. Царь же Іграїлський відповів:Скажіть йому: хто підперізується (зброєю), нехай не хвалиться так, як той, хто розперізується.
12. Почувши сю відповідь саме тодї,як попивав із князями в своїх холодних шатрах, повелїв людям своїм: Облягайте місто! І они облягли місто.
13. 1 ось приступив один пророк доАхаба, царя Ізраїлського, й рече: Тако глаголе Господь: Чи бачиш оцю велику купу? Я сьогодні* подам її тобі в руки, щоб ти зрозумів, що я Господь.
14. 1 спитав Ахаб: Через кого? І відказав він і Так говорить Господь-.Через людей, що під земськими начальниками. І спитав далїй: Хто розпічне битву? Відказав той: Ти.
15. І перелічив він людей під гемськими войтами, й найшлось їх двісті трийцять і два. Після їх же перелічив увесь люд/усїх Іграйлитян, сїм тисяч.
16. І вирушили вони о півдні, тимчасом як Бенадад напивавсь до пяна в холоднику з тридцятьма й двома
